Гончарук Захар Власович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гончарук Захар  Власович

ГОНЧАРУ́К Захар Власович (23. 02. 1921, с. Коритня, нині Монастирищен. р-ну Черкас. обл. – 19. 11. 1993, Київ) – поет, перекладач. Брат Я. Гончарука. Чл. СПУ (1954). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закiн. Харків. вiйськ. авiац. радiоучилище (1941) i Київ. ун-т (1949). Відтоді працював ред. Держлiтвидаву України, зав. вiддiлу літ-ри ж. «Пiонерiя» (1954–60), чл. редколегії ж. «Вiтчизна». У традицiях раннього П. Тичини Г. наближав поезiю до музики, творив поет. форми за зразками музичних (рондо, прелюдiя, фуга, алегро, анданте); культивував жанр ораторiї (зб. «Днiпровi думи», К., 1961), пасакалiї («Бiном Ньютона»), збагатив образотворчi можливостi укр. слова. Г. перекладав вірші рос., сербохорват., болгар. авторів. Уклав антологiї укр. поезiї, якi було видано англ. (1982), нiм. (1983) та латис. (1984) мовами. Переклав і упорядкував антологiю югослав. поезiї «Ядран» (К., 1986).

Тв.: Голубий ранок. 1957; Доля. 1961; Господарочка: Поема для дітей. 1969; Квiнта. 1977; Злагода. 1981; Домiнанта. 1987; Коритня. 1993 (усі – Київ).

Лiт.: Засенко П. Рана-Коритня чаїно кигиче... // Київ. 1993. № 10.

В. О. Мельник

Стаття оновлена: 2006