Горбач Олекса

ГОРБА́Ч Олекса (05. 02. 1918, с. Романів, нині Пере­мишлян. р-ну Львів. обл. — 23. 05. 1997, м. Райхельсгайм-Берфурт, Німеч­чина) — мово­знавець, славіст, видавець. Чоловік Анни-Галі, батько Катерини та Марка Горбачів. Доктор філологічних наук (1951), професор (1963). Дійсний член НТШ (1962). Польс. орден Лицарського хреста 1-го ступеня (1975). У 1940 закін. Львів. університет з рекомендацією до аспірантури; цього ж року роз­почав працю лаборантом на кафедрі української мови. 1940–41 служив у Червоній армії, пере­бував у полоні, на­прикінці 1941, пере­йшовши лінію фронту, повернувся у рідне село. 1943 разом з дивізією «Галичина» ви­їхав з України. Навч. в УВУ (Мюнхен, 1947–48), по закінчен­ню якого захистив доктор. дис. «Наголос Зизанієвого “Лексикону” з 1596 р.», там само 1951 захистив габілітаційну дис. «Арго на Україні» (ви­дана 2006 у Львові). Від­тоді працював доцент УВУ, а від 1965 — проф. Викладав у Ґет­тінґен. (1952–56), одночасно 1956–58 — у Марбур. університетах. 1958–65 викладав польс. мову та ін. славістичні дисципліни в Університеті м. Франкфурт-на-Майні, від 1965 — проф. цього Університету та завідувач кафедри славістики (до 1979), одночасно 1972–74 — декан від­ділен-ня східних і позаєвропейських мов і культур. Від 1963 також над­звичай. проф. словʼян. філології Укр. катол. університету в Римі. Широчінь досліджень Г. вражає: 8-томне зі­бра­н­ня його творів, що ввібрало далеко не все з написаного, складають праці зі славістики, зокрема україністики, полоністики, русистики, богемістики; гунґарології, історії словʼянських літ. мов, лексикології і лексико­графії, між­словʼянських мовних звʼязків, діалектології, ономастики, етно­графії та фольклористики. Окремий (2-й) том складають дослідже­н­ня різних аспектів історії «християнізації Руси-України». Г. фактично перший і поки що єдиний дослідник, який ґрунтовно дослідив укр. арго, його типи, походже­н­ня, шляхи творе­н­ня та функціонува­н­ня. Досліджен­ню памʼяток української мови, зокрема словників Л. Зизанія, П. Беринди, виявлен­ню та публікації низки писемних памʼяток ХV–XVIII ст.; аналізу граматик М. Смотрицького, У. Ужевича, О. Па­вловського та ін. Г. від­давав багато часу, оскільки ро­зумів значе­н­ня цих праць для від­творе­н­ня обʼєктивної історії роз­витку української мови та історії її граматики. Здійснив записи й дослідив укр. говірки Словач­чини, Румунії, колишньої Югославії. Разом з дружиною пере­видав низку праць із мово- і літературо­знавства, що були недо­ступ. в Україні. Автор десятків рецензій, ви­ступів, статей в енциклопедіях. Праця Г. над «Енциклопедією україно­знавства», для якої написав низку фундаментальних статей (а загалом понад 100), тривала протягом всього часу створе­н­ня цього ви­да­н­ня. Залишив чимало спогадів, які були опубліковані у різні часи й різних ви­да­н­нях, а 1998 упорядковані і ви­дані у Львові А.-Г. Горбач та Я. Закревською під на­звою «Шлях зі Сходу на Захід». 2003 там само ви­дано листува­н­ня Г. «Життя — не просто існува­н­ня: Листува­н­ня Олекси Горбача (1946–1996)».

Завантажити статтю