Горбачевський Антін Якович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Горбачевський Антін  Якович

ГОРБАЧЕ́ВСЬКИЙ Антін Якович (27. 01. 1856, с. Зарубинці, нині Збараз. р-ну Терноп. обл. – 26. 04. 1944, м. Санок, Польща) – громадсько-політичний діяч, правознавець. Брат І. Горбачевського. Д-р права (1884). Закін. правн. ф-т Львів. ун-ту (1879). У 1881–82 був бібліотекарем «Просвіти»; 1883–84 редагував львів. часопис «Діло». Від 1884 працював адвокатом у м. Перемишль (Польща); був одним із чл.-засн. політ. орг-ції «Нар. рада» (1885). У 1893 відкрив адвокат. канцелярію у м-ку Чортків (нині місто Терноп. обл.); очолював т-ва «Надія» та «Руська бесіда», повіт. ком-т Нац.-демократ. партії, співпрацював в управі повіт. філії т-ва «Просвіта». 1908 на судовому процесі у Відні захищав М. Січинського, який на знак помсти за кривди укр. населенню Галичини вбив намісника краю А. Потоцького. Від 1913 – чл. Найвищого держ. трибуналу Австрії. 1916 повернувся до Галичини, працював адвокатом у м. Дрогобич (нині Львів. обл.). У жовтні 1918 ввійшов до складу Укр. нац. ради, яка після Листопадового повстання проголосила ЗУНР. Очолював повіт. комісаріат у Дрогобичі. 4 січня 1919 на засіданні Укр. нац. ради у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ) Г. обрали членом її постійно діючого органу – виділу (президія). У березні–квітні 1919 брав участь у сесії Укр. нац. ради, розробці законодавства ЗУНР. У квітні 1919 обраний головою Укр. нар.-труд. партії, редагував її орган – г. «Свобода». Від вересня 1919 – заст. голови надзвичай. дипломат. місії УНР у Польщі. Коли за наполяганням Голови Директорії УНР С. Петлюри 2 грудня 1919 була укладена польс.-укр. угода, згідно з якою за Польщею визнавалося право на окупацію Сх. Галичини, Г. на знак протесту залишив місію. У червні 1921 – голова міжпарт. з’їзду Укр. нар.-труд. партії, на з’їзді у травні 1923 обраний членом її Тіснішого нар. ком-ту. Входив до кер-ва Союзу укр. адвокатів у Львові (від 1923). У липні 1925 був одним із засн. Укр. нац.-демократ. об’єднання (УНДО), до вересня 1939 – незмін. член його ЦК. 1927–39 – сенатор Польс. сенату (за списком УНДО), в якому очолював Укр. парламент. клуб. У вересні 1939 Г. переїхав до Кракова, 1941–44 проживав у Чорткові. У березні 1944 востаннє виїхав на еміграцію. Разом з правознавцями О. Огоновським, К. Левицьким та Є. Олесницьким Г. уклав «Німецько-український правничий словник» (1893), у ж. «Життя і право» опублікував статті «Справа судів присяжних» (1937) і «За вдержанням судів присяжних» (1938).

Літ.: Баран С. Ювілей сеньйора української палестри: У 80-ліття А. Горбачевського // Життя і право. 1936. Ч. 3; Романюк М. Горбачевський Антін // Укр. журналістика в іменах. Л., 1999. Вип. 6; Шаповал Ю. Коли джерела не пересихають // Дзвін. 1999. № 5–6.

П. З. Гуцал

Стаття оновлена: 2006