Горбулін Володимир Павлович

ГОРБУ́ЛІН Володимир Па­влович (17. 01. 1939, Запоріж­жя) — інженер-механік, фахівець з питань стратегічної без­пеки, політичний діяч. Доктор технічних наук (1994), професор (1995). Академік НАНУ (1997). Державна премія СРСР (1990). Премія імені М. Янгеля Академії наук Української РСР (1988). Державна премія України в галузі науки і техніки (2002). Повний кавалер ордена князя Ярослава Мудрого (1997, 2004, 2009, 2017, 2019). Герой України (2021). Закінчив Дні­пропетровський університет (1962). У 1962–76 працював у КБ «Пів­ден­не» (Дні­пропетровськ, нині Діпро), був учасником роз­робки стратегічних ракетних систем і космічних апаратів серії «Космос». 1977–90 — в апараті ЦК Комуністичної партії України: від 1980 — завідувач сектору ракетно-космічної та авіаційної техніки; 1990–92 — завідувач під­від­ділу оборон­ного комплексу, звʼязку і машинобудува­н­ня Кабінету Міністрів України; 1992–94 — генеральний директор Національного космічного агентства України. Брав участь в організації і ко­ординації робіт зі створе­н­ня ракетно-космічної галузі та авіаційної техніки в Україні та з роз­робки першої Національної космічної про­грами України. 1994–99 — Секретар Ради національної без­пеки і оборони України при Президентові України. Спів­автор Концепції національної без­пеки і оборони України. 1999–2000 — радник Президента України. 2000–02 — голова Державної комісії з питань оборон­но-промислового комплексу України; від 2002 — голова Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції при Президентові України; 2003–05 — директор Ін­ституту про­блем національної без­пеки; травень–жовтень 2006 — виконувач обовʼязків Секретаря Ради національної без­пеки і оборони України, від жовтня 2006 — радник Президента України; від 2014 — директор Національного ін­ституту стратегічних досліджень; водночас 2015–25 — перший віце-президент Національної академії наук України, від 2025 — віце-президент Національної академії наук України. Головний редактор журналу «Стратегічна панорама». Наукові дослідже­н­ня стосуються про­блем оптимізації процесів проектува­н­ня, роз­робки і ви­пробува­н­ня ракетно-космічних систем та забезпече­н­ня національних інтересів держави в системах колективної без­пеки і оборони.