Гордєєв Семен Мойсейович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гордєєв Семен  Мойсейович

ГОРДЄ́ЄВ Семен Мойсейович (справж. – Ґольдфайн Самуїл; 29. 06(12. 07). 1902, с. Макарів, нині смт Київ. обл. – 17. 02. 1990, Київ) – поет, перекладач. Чл. СПУ (1935). Учасник 2-ї світ. війни. Уряд. нагороди. Навч. в Укр. ін-ті книгознавства (Київ, 1932–33). Працював у відділ. преси Київ. обкому КП(б)У. Друкувався від 1920. Писав рос. мовою. Автор поет. зб. «Стихи» (Х., 1932), «Чувство Родины» (К.; Х., 1936), «Горячее дыхание» (К.; Х., 1937), «Клятва» (К.; Х., 1938), «Лирика» (К.; Х., 1940), «Месть» (1942), «Украина» (1944; обидві – Уфа), «Судьба» (1946), «Гимн труду» (1947), «На Украине милой» (1950), «Приазовье» (1955; усі – Київ), «Сердцем согретое» (Москва, 1958), «Встреча с юностью» (1963), «Светлые грани» (1967), «Золотые ворота» (1971), «Теплое прикосновение» (1985), «Голос времени» (1987; усі – Київ) та ін. Переклав рос. мовою окремі твори Т. Шевченка («На вічну пам’ять Котляревському», «Катерина», «І день іде, і ніч іде»), І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, В. Сосюри, А. Первомайського, А. Малишка.

В. П. Павловська

Стаття оновлена: 2006