Гордієвський Михайло Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гордієвський Михайло  Іванович

ГОРДІЄ́ВСЬКИЙ Михайло Іванович (23. 05(04. 06). 1885, с. Зеленьки, нині Миронів. р-ну Київ. обл. – 11. 10. 1938, Одеса) – філософ та історик. Чл. ТУП, УПСР. Закін. Новорос. ун-т (Одеса, 1910). Працював у ньому доц. (від 1915), проф. (від 1918); в Одес. пед. ін-ті. Брав участь у діяльності одес. т-ва «Просвіта» (1905–09). У 1917– 19 виступив в одес. період. виданнях зі ст. «Україна яко держава», «Російський централізм», «Українські установчі збори», «Парламент і конгрес». Голова Одес. наук. при УАН т-ва (1926–30). Заарешт. 1938 органами НКВС, засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1992.

Пр.: В. Лесевич яко філософ // Основа. 1915. Кн. 3; Установчі Збори та народний суверенітет. О., 1917; Федерація: Наук.-популяр. нарис. О., 1917; Шевченко і соціалізм // Вінок Шевченкові: Зб. пр. О., 1919; Теоретична філософія Г. С. Сковороди // Пам’яті Г. С. Сковороди: Зб. пр. О., 1923; Поет правди і боротьби: Т. Г. Шевченко // Шквал. 1925. № 13; «Мойсей» – поема І. Франка: Спроба характеристики. О., 1926; Соціально-педагогічні ідеї Й.-Г. Песталоцці в освітленні його філософії // Зап. Одес. ІНО. 1927. Т. 1; Л. А. Смоленський: До історії укр. руху в Одесі // Шквал. 1931. № 35.

Літ.: Клюєнко Д., Фурсенко Л. Освітяни Одещини – жертви репресій тоталітаризму. О., 1995; Зленко Г. Півдороги Михайла Гордієвського // Зленко Г. Лицарі досвітніх вогнів. О., 2005.

Г. Д. Зленко

Стаття оновлена: 2006