ГОРДІЄ́НКО Гаврило Максимович (псевд. і крипт.: Максим Гордієнко, Г. Маланчич, Г. Ячмінь, Г. Г., Г. М.; 06(19). 04. 1902, м. Олександрівськ Катеринослав. губ., нині Запоріж­жя — 28. 08. 1982, м. Філадельфія, США) — вчений-агроном, ботанік, публіцист. Дійсний член УВАН у США (1976). Закін. Олександрів. учител. семінарію (1920), Укр. госп. академію (1928, м. Подєбради, нині Чехія). Під час навч. у семінарії був актив. учасником її Юнац. громади, брав участь у під­піл. антибільшов. загоні «Союзу «Молода Україна» отамана Чорна Хмара» на Катеринославщині, у партизан. загоні Р. Федорченка. На­прикінці 1920 емігрував до Туреч­чини, згодом — до Румунії. Від 1922 — у Чехо-Словач­чині: 1928–31 працював на каф. хліборобства Укр. госп. академії. 1931–39 учителював у нар. школах сіл Верх­ній Студений, Новоселиця, Синевир (нині усі — Межів. р-ну Закарп. обл.). 1942–44 — асистент кафедри соціології УВУ (Прага). Після війни 1945–49 пере­бував у таборі для пере­міщених осіб у м. Байройт (Німеч­чина), де провадив громад. та культ.-осв. діяльність. Від 1946 — доцент, від 1951 — проф. ботаніки Укр. тех.-госп. ін­ституту в м. Реґенсбурґ (Німеч­чина). Спів­працював також в Українській Загальній Енциклопедії (1931–33) та ЕУ (1949). У 1949 ви­їхав з родиною до США, де оселився у Філадельфії. Працював на під­приємстві з вирощува­н­ня квітів, мʼясокомбінаті. Від 1955 — чл. Ін­ституту дослідів Волині (Він­ніпеґ), від 1963 — старший науковий спів­робітник УВАН у США. Був чл. низки наук. і громад. організацій в Україні та за кордоном. Автор числен. наук. роз­відок у галузі фітопатології, агротехніки, ботаніки культур. рослин, історії господарства, історії культур. рослин, статей на гострі су­спільно-політ., істор. теми. Опублікував 3-томну кн. спогадів «Під щитом Марса» (Філадельфія, 1976–77; 1983) про Олександрівськ на поч. 20 ст.