Гордієнко Кость - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гордієнко Кость

ГОРДІЄ́НКО Кость (Костянтин Олексійович; 21. 09(03. 10). 1899, с. Микитинці, нині Ярмолинец. р-ну Хмельн. обл. – 17. 12. 1993, Харків) – письменник, журналіст. Чл. «Гарту», СПУ (1934). Уряд. нагороди. Закін. ремісн. школу в Одесі (1917). Працював на вироб-ві, секр. г. «Більшовик», 1922–27 – у г. «Вісті ВУЦВК», одночасно від 1925 – у ж. «Всесвіт». Друкувався від 1924. Одне з гол. завдань перших його творів «Автомат», «Славгород» – сатир. викриття рис обивательщини і «комчванства» у деяких сільс. керівників. Дебютував оповіданням «Федько» (Х., 1925). Писав нариси, статті, зарисовки. Під час 2-ї світ. війни – військкор і коментатор на радіостанції ім. Т. Шевченка (м. Саратов, РФ). Творчу увагу Г. зосереджував на темі укр. села. В оповіданнях «Ладька» (Х., 1930), «Атака» (Х., 1931), «Повісті про комуну» (Х., 1930; Х.; К., 1931), повісті «Артіль» (Х., 1932), циклі повістей «Зерна» (Х., 1934) описував колективізацію в дусі офіц. ідеології, наголошував на необхідності «класової боротьби». За трилогію «Чужу ниву жала...» (ч. 1–3, 1939–40), «Дівчина під яблунею» (1954), «Буймир» (1968; усі – Київ) про укр. село від поч. 20 ст. до 2-ї світ. війни нагородж. Держ. премією України ім. Т. Шевченка (1973). Г. – тонкий стиліст, майстер словес. малюнка, колорит. мови персонажів. Стиль Г.-прозаїка близький до поетики фольклору. Питанням худож. мови присвятив теор.-крит. праці «Лінія пера» (Х., 1932), «Слово про слово» (К., 1964), «Рясне слово» (К., 1978). Автор публікацій «Як я був повітовим кореспондентом» // «Всесвіт», 1925, № 21; «Критика – теми – жанри» // «ЛГ», 1940, 22 квіт.

Тв.: Вибрані твори. Т. 1–2. К., 1986.

Літ.: Острик М. Критичні етюди. К., 1970; Зінченко О. Кость Гордієнко. К., 1987; Пам’яті письменника Костя Гордієнка // Життя Лебединщини. 1994, 5 січ.; Фалько О. Меморіальна дошка на будинку письменника // Там само. 23 листоп.; Маценко Г. Гордієнко Кость (Костянтин) Олексійович // Укр. журналістика в іменах. Л., 2001. Вип. 8.

М. Ф. Гетьманець

Стаття оновлена: 2006