Гордієць Євген Якович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гордієць Євген  Якович

ГОРДІЄ́ЦЬ Євген Якович (01. 04. 1952, м. Макіївка, нині Донец. обл.) – живописець. Батько О. Гордієць. Засл. художник УРСР (1986). 1-а премія Респ. виставки (Київ, 1982). Чл. НСХУ (1979). Закін. Київ. худож. ін-т (1977; викл. О. Лопухов), творчі майстерні АМ СРСР у Києві (1981; кер. С. Григор’єв). Відтоді працював у Творчо-вироб. об’єдн. «Художник»; 1981–92 – викл. Київ. худож. ін-ту. Учасник респ. та всесоюз. мист. виставок від 1977. Персон. – у Парижі (1989), Нью-Йорку (1995), Скотсдейлі, Нантакеті (обидві – США, 2001). Працює у жанрах станк. картини, пейзажу, натюрморту. Тяжіє до символ. узагальнення зовні простих сюжетів. Чіткість і рівновага композиц. побудови, живописна манера перегукуються з доробком майстрів Відродження. Роботи зберігаються у Київ. музеї рос. мист-ва, Запоріз., Херсон., Севастоп., Черніг., Луцькому, Хмельн., Микол., Черкас. ХМ, ДТГ (Москва).

Тв.: «Заради життя на землі» (1977), «Стиглі вишні», «Весна» (обидва – 1979), «Новий світ» (1981), «Тиша», «Рідні простори», «Дитина і море» (усі – 1982), «Хліб печуть» (1984), «Джерело» (1985), «Літо», «Мадонна в пустелі» (обидва – 1991), «Зебра», «Осінь і весна» (обидва – 1992), «Світлий стан» (1993), «Чекання» (1995), «Споглядання» (1999), «Сон» (2001), «Сад над річкою» (2003).

Літ.: Євген Гордієць: Каталог. Нью-Йорк, 1993.

В. М. Прядко

Стаття оновлена: 2006