ГО́РДІСТЬ  — моральне почу­т­тя, що виникає в результаті усві­домле­н­ня особистістю су­спільного значе­н­ня своїх досягнень, успіхів — власних або групи, яка є важливою для неї або з якою вона ідентифікується. Предметом Г. є риси, прямо чи опосередковано (через т. зв. аут­групи) повʼязані з самим субʼєктом. Почу­т­тя Г. повʼязане з такими психол. феноменами, як високий рівень самооцінки, самоповага, само­прийня­т­тя, і ви­ступає одним з регуляторів процесу морал. самовдосконале­н­ня особистості. Без само­прийня­т­тя почу­т­тя Г. може виникнути, але воно буде частковим, оскільки не­прийня­т­тя людиною окремих власних рис, особливостей спричиняє внутр. конфлікт. Г. за досягне­н­ня виникає на ґрунті задоволе­н­ня діяльністю та її результатами, що в свою чергу спричиняє під­вище­н­ня рівня самооцінки. Самоповага є невід­ʼєм. складовою та перед­умовою почу­т­тя Г. Пере­жива­н­ня людиною цього почу­т­тя су­проводжується станом під­несе­н­ня, натхне­н­ням.

На перших етапах псих. роз­витку людини Г. виявляється у формі позитив. емоц. реакції на схвале­н­ня. Роз­виток Г. від­бувається під впливом оцінок членів первин. колективів (навч., труд., спорт. тощо). Важливу роль у формуван­ні Г. ві­ді­грають також сімʼя та су­спільство. Становле­н­ня самосві­домості сприяє тому, що пере­жива­н­ня, які су­проводжують почу­т­тя Г., дедалі більшою мірою починають ґрунтуватися на самооцінці та пере­кона­н­нях самої особистості. Як наслідок неправильного вихова­н­ня, пере­оцінки особистості в колективі та недо­статнього рівня роз­витку її самосві­домості можуть виникати хворобливі форми вияву Г. (пихатість, заро­зумілість).