Горев Веніамін Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Горев Веніамін  Петрович

ГО́РЕВ Веніамін Петрович (20. 09. 1892, Рівне – 1979, Київ) – фізіолог. Д-р мед. н. (1947). Навч. у Київ. ун-ті (1917–19), закін. Харків. мед. ін-т (1923). Працював лікарем (1924–27); дир. Ін-ту гігієни праці і профес. захворювань (Дніпропетровськ, 1927–30) та Київ. НДІ гігієни праці та профес. захворювань (нині Ін-т медицини праці АМНУ, 1930–39); доц. 1-го Київ. мед. ін-ту (1941–44); в. о. проф. Казан. мед. ін-ту (1945–47); зав. каф. нормал. фізіології Станіслав. мед. ін-ту (нині Івано-Фр. мед. ун-т, 1947–51); відтоді – в Укр. НДІ туберкульозу (нині Ін-т фтизіатрії і пульмонології АМНУ, Київ). Осн. напрям наук. дослідж. – фізіологія праці.

Пр.: Прокатчики. Дн., 1930 (співавт.); Оздоровление условий труда на сахаропесочных заводах: Проект нормативов и требований по промышленной санитарии. К., 1940 (співавт.); Электродермография в эксперименте и клинике. К., 1967.

Літ.: Біогр. словник ІФДМА.

Є. М. Нейко

Стаття оновлена: 2006