Горецький Петро Гнатович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Горецький Петро  Гнатович

ГОРЕ́ЦЬКИЙ Петро Гнатович (26. 06. 1919, с. Максимільянівка, нині Мар’їн. р-ну Донец. обл. – 17. 03. 1997, Мінськ) – письменник. Чл. СПУ (1950). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Ужгород. ун-т (1956). Перші вірші надрук. 1937 у газетах «Комуніст» і «Вісті». Писав рос. та укр. мовами. Автор поет. зб. «Дружба» (1948), «Джерело» (1952), «Весна» (1953), «Моя любов» (1957; усі – Ужгород), «Любовь зовет» (1958), «Дніпровські кручі» (1969), «Вічне тепло» (1973), «Осінні прокоси» (1979), «З доріг життя» (1982), «Зачарованість» (1986), «На бистрині» (1989); нарисів «Слово про наш колгосп» (1956), «Дерзання» (1961; усі – Київ) та ін. Перекладав з рос. мови поезію М. Ісаковського, О. Твардовського, з білорус. – Янки Купали, Пятруся Бровки, Максима Танка, з азерб. – С. Вургуна, С. Рустама. Окремі твори Г. перекладено рос., білорус. та азерб. мовами, деякі покладено на музику.

В. А. Бурбела

Стаття оновлена: 2006