Горжец Яромир - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Горжец Яромир

ГО́РЖЕЦ Яромир (Hořec Jaromir; справж. – Halbhuber; Галбгубер; псевд.: Ignatus, Jan Čech, Jan Svoboda та ін.; 18. 12. 1921, м. Хуст, нині Закарп. обл.) – чеський письменник, публіцист. Від 1932 живе у Празі. Під час нім. окупації брав участь у нелегал. молодіж. русі. Співзасн. і гол. ред. щоденника «Mladá fronta» (1945–50), дир. однойм. вид-ва, при якому заснував групу поетів-новаторів, пропагуючи «динамоархізм» (синтез романт. революційності та банальності щоден. життя). Проголош. ідеї втілив у зб. поезій «Jasiňa» (1946, враження поета від перебування на Гуцульщині), «Na časy» (1947), «Zimička» (1947, вірші для дітей; усі – Прага). Зазнав парт. критики. 1950–53 – ред. вид-ва «Mír», 1953–65 – шеф-ред. часопису «Hlas revoluce», зав. вид-ва Спілки протифашист. борців у Празі. Заочно закін. Праз. ун-т (1954), де й працював до 1981 ст. викл. Опублікував низку заангажов. видань: зб. документів «Takový je fašizmus» (Praha, 1953), кн. «Cesty, ktoré viedli k Mníchovu» (Bratislava, 1955), «Cesty zrady» (Praha, 1957) та ін. 1960–69 – ред. ж. «Taneční hudba a jazz», де друкував свої статті, які згодом вийшли у Празі окремими книжками: «Patnáct oken do písničky» (1968), «Hve˘zdy taneční hudby a jazzu» (1969, svazek 1–2). Враження від окупації Чехословаччини 1968 – в основі зб. поезій «Soudný den» (Praha, 1968). У 1969 захистив канд. дис. про початки чес. книги; того ж року був виключений з КП та звільнений з роботи. Від 1971 – на пенсії. 1979 заснував самвидав «Česká expedice». 1981 за «антидерж. діяльність» був ув’язнений півроку в тюрмі. Згодом продовжив дисидент. діяльність, друкувався під псевд. на Зх. 1990 реабіліт. Відтоді працював доц. Праз. ун-ту. Засн. і голова «Товариства друзів Підкарпатської Русі» (Прага, 1990), яке за його ред. видає ж. «Podkarpatská Rus» та однойм. бібліотечну серію. Остання представлена переважно працями Г.: «Podkarpatská Rus — nede˘litelná svoboda» (1992), «Podkarpatská Rus — zeme˘ neznáma» (1994; обидві – Прага) та ін. У своїх переконаннях близький до руху «політ. русинізму». Серед укр. дослідників його творчість має неоднозначну та суперечливу оцінку.

М. І. Мушинка

Стаття оновлена: 2006