Горизонт - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Горизонт

ГОРИЗО́НТ (від грец. ὁρίζω – обмежую) – межа доступного для спостережень відкритого ландшафту. І с т и н н и й (матем.) Г. – велике коло на небесній сфері, площина якого перпендикулярна до прямовисної лінії в точці спостереження. В и д и м и й Г. – лінія, яка ніби розмежовує небо з поверхнею Землі. Відстань до видимого Г., тобто до найвіддаленіших видимих точок земної поверхні, визначають за формулою d=3,83√h, де h – висота спостерігача над навколиш. місцевістю або рівнем моря. Видимий Г. розташ. нижче істинного Г., кут між ними називають пониженням Г.

У г е о л о г і ї Г. – одиниця підрозділу регіональної стратиграф. шкали. Характеризується однорідним або однаковим за віком складом гір. порід, наявністю певних включень, викопних решток, комплексом фауни тощо. Іноді під Г. розуміють сукупність шарів невеликої товщини з характер. літолог. або палеонтолог. ознаками.

У г і р н и ч і й с п р а в і Г. – сукупність гірн. виробок, розташов. на одному рівні і признач. для виконання гірн. робіт. У шахті за призначенням розрізняють Г.: вентиляційні (провітрювання шахти), відкатні (транспортні вантажі і переміщення людей), випуску (випускають відокремлену від масиву руду), підсікання (оголення гір. масиву знизу), скреперування (скреперна доставка відокремленої корисної копалини до місця навантаження). При відкритій розробці родовищ місце розташування гірн. устаткування називають робочим Г. кар’єру. Г. в о д и – висота поверхні води річок і озер відносно якоїсь умовної поверхні або рівня моря.

Д. П. Дума

Стаття оновлена: 2006