Горинь Богдан Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Горинь Богдан  Миколайович

ГО́РИНЬ Богдан Миколайович (10. 02. 1936, с. Кнісело, нині Жидачів. р-ну Львів. обл.) – громадський і політичний діяч, правозахисник, публіцист, есеїст, мистецтвознавець. Брат Миколи і Михайла Горинів. Чл. НСПУ (1996), НСХУ (2005). Ордени «За заслуги» 3-го (1997), 2-го (2001) ступ.; князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2005). Нар. депутат України (1990–94, 1994–98). Закін. Львів. ун-т (1959). У 1959–62 працював методистом Будинку нар. творчості у Львові та водночас учителював; 1962–65 – н. с. Львів. музею укр. мист-ва. Виступав у пресі як літ. критик і мистецтвознавець. Був актив. учасником руху шістдесятників. Заступник президента клубу творчої молоді «Пролісок» у Львові (1963). Організовував і поширював самвидавчі матеріали. 1965 заарешт. і засудж. «за антирад. діяльність» до 3 р. ув’язнення, яке відбував у Мордовії (РФ). Після звільнення працював на різних роботах: теслею, зав. читал. залу, муляром, маляром, кочегаром; 1976–89 – ст. н. с. Львів. картин. галереї. Один із засновників Укр. Гельсін. спілки (1988), співавтор її програм. документу «Декларація принципів». У 1988–90 – голова Львів. обл. організації Укр. Гельсін. спілки; 1990–92 – голова Львів. обл. орг-ції УРП; 1990–97 – чл. Проводу і Ради УРП; від 1997 – чл. Центр. проводу Респ. християн. партії, від 2003 – чл. Центр. проводу НРУ. Був чл. Великої Ради Руху, ради Т-ва укр. мови ім. Т. Шевченка. Чл. редколегій самвидав. часописів «Український вісник» (1988), «Кафедра» (1988–89), гол. ред. самвидав. щомісячника «Львівські новини» (1989). Один із ініціаторів створення живого ланцюга Львів–Київ у День Соборності України (22 січня 1990). У ВР України 1-го скликання був чл. Нар. ради, заст. голови Комісії у закордон. справах, очолював парламент. делегації на сесіях та семінарах Ради Європи та Пн.-Атлант. асамблеї; у ВР України 2-го скликання – чл. Ком-ту з питань прав людини, нац. меншин і міжнар. відносин, чл. групи «Державність», згодом – «Конституційний центр». У 1994–96 – дир. Ін-ту дослідж. діаспори. Голова т-ва «Україна–Польща», чл. Президії т-ва «Україна–Світ». Його перу належить ряд статей з питань літ-ри, мист-ва, психології творчості, внутр. і зовн. політики України. Автор спогадів у 3-х кн. «Не тільки про себе» (видано кн. 1; К., 2006).

Тв.: На пути в Европу. К., 1994; Крим не тільки зона відпочинку. Л., 1994 (співавт.); У пошуках берега: Життя і творчість скульптора Івана Севери. Л., 1995; Опанас Заливаха. Вибір шляху. К., 1995; Туга Віктора Цимбала. К., 2005.

Літ.: Батенко Т. Опозиційна особистість: друга половина ХХ ст. Політичний портрет Богдана Гориня. Л., 1997; Левицька Г. Богдан Горинь: Біобібліогр. довід. К., 2001.

В. В. Овсієнко

Стаття оновлена: 2006