Горинь Василь Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Горинь Василь  Іванович

ГО́РИНЬ Василь Іванович (01. 11. 1936, с. Яглуш Рогатин. р-ну Станіслав., нині Iвано-Фр. обл.) – iсторик фiлософiї та лiтературознавець. Чоловік Г. Горинь. Канд. фiлос. н. (1982). Закiн. Львiв. ун-т (1964). Учителював; у 1967–70 – ред., ст. ред. вид-ва Львiв. ун-ту; від 1970 – в Iн-ті сусп. наук (нинi Iн-т українознавства НАНУ, Львів): ст. н. с., пров. н. с. вiдділу фiлософiї культури, вчений секр. (1971–75), зав. сектору полiтологiї та права (1993–95), заст. дир. з наук. роботи (1989–97), від 2001 – пров. н. с. відділ. нової історії України. Наук. праці з питань лiтературознавства, естетики, iсторiї фiлософiї, духов. культури України. Один з iнiцiаторiв концепцiї шашкевичезнавства. Заст. ред., автор передмов та низки статей у зб. «Шашкевичіана» (Л.; Вінніпеґ).

Пр.: Общественно-эстетический идеал. К., 1983; «Руська трiйця» в iсторiї суспiльно-полiтичного руху i культури України. К., 1987 (співавт.); Iван Франко i свiтова культура. Кн. 1–3. К., 1990 (співавт.); Іван Франко і Леся Українка: Відомий епізод «непорозуміння між своїми». Л., 1998; Катерина Грушевська (1900–1943). 2000; Перепоховання Маркіяна Шашкевича. Л., 2004.

Ф. І. Стеблій

Стаття оновлена: 2006