Горін Ігор Валентинович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Горін Ігор  Валентинович

ГО́РІН Ігор Валентинович (28. 01. 1952, м. Тячів Закарп. обл.) – архітектор, живописець і графік. Закін. Львів. політех. ін-т (1977). Відтоді працював у галузі ландшафт. арх-ри у Львові; гол. арх., гол. художник м. Урай Тюмен. обл., РФ (1982–89). На твор. роботі у Львові. Учасник мист. виставок від 1993. Персон. – в Ураї (1985), Києві (1995, 2000, 2002, 2004), Любеку (1996–97), Грумбасі, Реґензбурзі (обидві – 1998; усі – Німеччина), Утрехті (Нідерланди, 1999), Нью-Йорку (2000–01), Нью-Гоупі та Нью-Джерсі (обидві – 2001; усі – США). Автор портретів, пейзажів, натюрмортів. Живопис Г. композиційний, об’ємний, побудований на малюнку, сюжетний, переважно багатофігурний. У творчості Г. звернення до акроаматич. образів поєднано із сучас. засобами виразності. Художник створює особливий світ, де вільний політ уяви та предметна реальність, іронія, самоіронія, відвертий ліризм і карнавалізація виступають засобами взаємодії зі світом, спробами осягнути його гуманіст. начало. Роботи митця є своєрід. лапідар. структурами, у яких вгадуються їхні відношення до цілої складної архітектоніки світобудови. Окремі полотна зберігаються у Музеї сучас. образотвор. мист-ва (Київ).

Тв.: живопис – «Син» (1994), «Молодий чоловік» (1995), «Час» (1996), «Дослідник–2» (1997), «Вершник» (1998), «Гра в більярд» (1999), «Гра в шахи», «Рівновага», «Той, хто читає» (усі – 2001), «Бенкет птахоловів» (2004), «Колесо життя», «Вечеря» (обидва – 2006); графіка – «Приборкувачі», «Портрет» (обидва – 2005), «Немо» (2006).

Т. П. Чуйко

Стаття оновлена: 2006