Горкін Зиновій Давидович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Горкін Зиновій  Давидович

ГО́РКІН Зиновій Давидович (26. 12. 1896, м. Березіно Мінської губ. – 16. 09. 1970, Харків) – лікар-гігієніст. Д-р мед. н. (1939), проф. (1934). Закін. Харків. мед. ін-т (1922). У 1925–31 – заст. дир., 1931–37 – дир. Укр. центр. ін-ту гігієни праці та профес. захворювань (Харків); 1938–68 – у Харків. мед. ін-ті: зав. каф. гігієни праці, одночасно 1938–47 – декан сан.-гіг. ф-ту. Вивчав вплив праці на стан м’язової діяльності, працездатність, механізм розвитку втоми, вплив на організм пром. отрут. Розробляв рац. режими праці для робітників гірн.-добув. і маш.-буд. пром-стей. Обґрунтував необхідність масового опромінення ультрафіолет. променями робітників, які працюють під землею, з метою профілактики та оздоровлення, у зв’язку з чим РМ СРСР 1957 прийняла постанову про обов’язкове буд-во фотаріїв на побут. комбінатах шахт.

Пр.: Врачебный контроль и врачебно-контрольные комиссии. Х., 1926; О применении ультрафиолетового облучения в области гигиены труда // Тр. Харьков. мед. ин-та. 1946. Т. 1; Гигиена труда горнорудного рабочего. К., 1948; Ультрафиолетовое облучение как фактор повышения физиологической активности при подземных работах // ГиС. 1950. № 11; Дальнейшие исследования по применению ультрафиолетовой радиации в гигиене труда и в клинике профессиональных заболевания // Вопр. общей и частной гигиены. К., 1963.

Літ.: Вчені ХДМУ.

З. П. Петрова

Стаття оновлена: 2006