Горленко Василь Петрович

Визначення і загальна характеристика

ГО́РЛЕНКО Василь Петрович (псевд. і крипт.: В., Глаголь, Черкасин, Г-ко, В. Г. та ін.; 01(13). 01. 1853, с. Ярошівка Прилуц. пов. Полтав. губ., нині Українське Талалаїв. р-ну Черніг. обл. — 14(27). 04. 1907, С.-Петербург, похов. у рідному селі) — літературознавець, мистецтвознавець, фольклорист та етнограф. Навч. у Полтав. гімназії, Ніжин. ліцеї та Сорбонні. Друкувався у рос. періодиці (г. «Голос», «Молва», «Русское обозрение», ж. «Всемирная иллюстрация», зб. «Русский архив»); у франц. г. «Figaro» подав відомості про рукописи рос. повістей Т. Шевченка, надрукував кілька уривків з них у г. «Труд» (1881–82). Від 1882 — співроб. ж. «Кіевская старина»: виступав зі статтями з питань укр. літ-ри, мистецтва, історії, етнографії, друкував художні переклади російською мовою, зокрема оповідання Ю. Федьковича «Лелії могила, або Довбушів скарб», «Дніпрові кручі». Від 1897 — у С.-Петербурзі: співроб. г. «Новое время». Уклав альбом «Гоголь на Родине» (К., 1902). Досліджував творчість М. Макаровського, Г. Квітки-Основ’яненка, І. Манжури, Панаса Мирного, І. Франка, В. Боровиковського, Д. Левицького, Г. Любистка, І. Кравченка, Ю. Перепелиці. Був у дружніх стосунках із М. Костомаровим, П. Мартиновичем, М. Заньковецькою, Панасом Мирним, Б. Грінченком. За політ. поглядами належав до представників старого малорос. дворянства консерватив. спрямування. Архів Г. зберігається в Інституті літ-ри НАНУ та НБУВ.

Завантажити статтю