Горлівка

ГО́РЛІВКА  — місто обласного значе­н­ня Донецької області. Міськраді під­порядк. смт Гольмівське, Зайцеве, Пантелеймонівка, села Василівка, Гладосове, Лебʼяже, Михайлівка, Озерянівка, Пʼятихатки, Рясне, Ставки, Федорівка, Широка Балка. Знаходиться на зх. від­рогах Донец. кряжу, в пн.-сх. частині області, на ка­налі Сівер. Донець–Донбас, за 45 км від обл. центру. Тер. міста тече р. Корсунь (притока Кринки, бас. Сівер. Дінця). Є одним з «найвищих» міст Донбасу (середня вис. 250–300 м над р. м.). Поділяється на 3 р-ни (Калінінський, Микитівський та Центрально-Міський). Вузол залізнич. та автомобіл. доріг. Транс­порт­на мережа: 35 міських та 10 приміських автобус., 5 трамвай., 4 тролейбусні маршрути. Площа 422 км². Насел. 312 284 особи (2001, складає 86,4 % до 1989): українців — 51,4 %, росіян — 44,8 %. На­зване на честь видат. гірн. інж. П. Горлова, який у 70-х рр. 19 ст. заснував на берегах р. Корсунь камʼяновугіл. шахту (від 1996 не працює), від якої й почало роз­виватися місто. Заселе­н­ня ж тер. сучас. Г. почалося у серед. 17 ст., коли запороз. козаки та селяни-втікачі на річках Корсунь, Кривий Торець з притокою Залізна, Бахмутка з притоками Кодима, Лугань (усі — бас. Сівер. Дінця) почали засновувати хутори та зимівники. У 2-й пол. 18 ст. тут утворилися військ. поселе­н­ня сербів, словенів, угорців, молдаван. Одночасно цю місцевість заселяли пере­селенці з Харків., Полтав. та Черніг. губ. 1879 гірн. інж. А. Миненков від­крив побл. Г. родовища ртут. руд. Роз­ві­дані також поклади доломіту, гіпсу, ангідриту. Під­приємці не забували й про духов. роз­виток робітників. Мережа навч. закладів робітн. поселе­н­ня у першому десятиріч­чі 20 ст. складалася з 2-х церк.-парафіял., 4-х завод. та 10-ти двоклас. земських шкіл. На поч. 20 ст. починає формуватися як знач. пром. центр Донбасу. Горлівчани брали активну участь у рев. подіях 1905. У ході воєн. дій 1918–20 влада неоднораз. змінювалася. На 1926 у Г. налічувалося 22,7 тис. мешканців, на 1939 — 181,5 тис. Від 1932 — місто. Жит. за­знали сталін. ре­пресій. Під час нім.-фашист. окупації (29 жовтня 1941 — 5 вересня 1943) у Г. діяла під­піл. організація. На фронтах 2-ї світової війни 22 горлівчанини отримали зва­н­ня Героя Рад. Союзу, 8 воїнів стали повними кавалерами ордена Слави. У 27-ми брат. могилах поховано 20 тис. воїнів, під­пільників, мирних мешканців, які стали жертвами фашизму. Нині на тер. міста роз­таш. бл. 50 пром. під­приємств різних форм власності. Основні галузі: машинобудува­н­ня, металургія, хім., вугіл., харч. та пере­робна. Вугледобувна пром-сть пред­ставлена діючими шахтами Горлівського державного під­приємства «Артемвугі­л­ля» та ша­хтою «Ім. Га­йового», що працює само­стійно. Маш.-буд. під­приємства: ВАТи — «Новогорлів. маш.-буд. завод», «Рем­маш», «Авторемзавод»; ЗАТи — «Горлівський машинобудівник», «Горлівський завод будівельних машин». До вуглепереробної промисловості належать 3 збагачувал. ф-ки: ТОВ «ЦЗФ “Узлівська”», ЗАТ «ЦЗФ “Горлівська”», ВАТ «ЦЗФ “Калінінська”»; до металург. — ВАТ «Пантелеймонів. вогнетрив. завод», ТОВи — «Микитртуть» та «З-д прецизій. сплавів і металів»; до хім. — ВАТи — «Смолоперероб. завод», «Еластомер», «Стирол», ЗАТ «Стирол-Пак», державне під­приємство «Горлівський хімічний завод», колективне під­приємство «Фільтр». Є під­приємства легкої промисловості. АПК нараховує 22 с.-г. під­приємства, з них 14 — фермер. госп-в. У Г. — Горлівський державний педагогічний ін­ститут іноземних мов, автомоб.-дорож. ін­ститут, 5 технікумів та мед. училище, 8 ПТУ, 58 заг.-осв. шкіл, 9 поза­шкіл. закладів, 2 заклади для дітей, по­збавлених батьків. опіки; 3 кінотеатри, 8 клуб. закладів, 4 початк. мистец. навч. заклади, централіз. бібліот. система. Мед. обслуговува­н­ня насел. здійснює 21 лікув. заклад, працює 3 територ. центри для обслуговува­н­ня пенсіонерів, самотніх та малозабезпеч. громадян похилого віку. Гордістю міста є Горлівський музей мініатюрної книги ім. В. Разумова, Горлівський художній музей з унікал. колекцією полотен М. Реріха та Горлівки історії міста державний музей. Функціонує 8 стадіонів, 2 спорт­комплекси, Палац спорту, 48 спорт. залів. Є 2 готелі, від­діл. 9-ти банків. Виходять газети «Вечерняя Горловка», «Кочегарка», «Кримінал-екс­прес». Реліг. громади: 18 — УПЦ МП, 1 — УПЦ КП, 1 — РКЦ, 21 — євангелістів християн-баптистів, 1 — мусульман, 2 — юдеїв, 8 — свідків Єгови. Серед памʼяток архітектури — Покров. церква (1794), Палац культури (1924–28), адм. будівлі держ. під­приємства «Артемвугі­л­ля» (1931) та ВАТ «Донбас­енерго» (1934). У місті виявлено низку археол. памʼяток (кургани) доби бронзи та скіф. часу. Встановлено памʼятники П. Горлову, ударнику 1-ї пʼятирічки шахтарю М. Ізотову, Герою Рад. Союзу Б. Котову. Серед видат. уродженців — економіст, соціолог, академік НАНУ О. Амоша, ґрунто­знавець, академік УААН С. Булигін, д-ри н. фахівець у галузі радіо­електроніки В. Абакумов, астроном М. Євсюков, педагог (фіз. вихова­н­ня) В. Корягін, хімік В. Храновський; церк. діяч УПЦ МП Інокентій (В. Шестопаль); рад. та парт. діяч, один із керівників вугіл. промисловості О. Засядько; поети Н. Гавришевська, В. Приходченко, прозаїк-гуморист М. Возіянов, поет, пере­кладач В. Демидов; художники А. Дереза, О. Дяченко-Кочман, М. Котляревська, скульпторка Г. Морозова, майстриня худож. вишивки В. Пихтіна; спів­аки, нар. артисти України О. Дяченко, В. Землянський, актори нар. арт. УРСР В. Щербаков, засл. арт. УРСР В. Дронова; легко­атлети Є. Буланчик, Д. Глущенко, футболісти В. Горбунов та С. Ребров, шахіст Р. Пономарьов; промисловець Г. Власов; льотчик-космонавт О. Волков.

В. О. Рогач, Т. І. Омелюсик

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю