Горлівка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Горлівка

ГО́РЛІВКА – місто обласного значення Донецької області. Міськраді підпорядк. смт Гольмівське, Зайцеве, Пантелеймонівка, села Василівка, Гладосове, Леб’яже, Михайлівка, Озерянівка, П’ятихатки, Рясне, Ставки, Федорівка, Широка Балка. Знаходиться на зх. відрогах Донец. кряжу, в пн.-сх. частині області, на каналі Сівер. Донець–Донбас, за 45 км від обл. центру. Тер. міста тече р. Корсунь (притока Кринки, бас. Сівер. Дінця). Є одним з «найвищих» міст Донбасу (середня вис. 250–300 м над р. м.). Поділяється на 3 р-ни (Калінінський, Микитівський та Центрально-Міський). Вузол залізнич. та автомобіл. доріг. Транспортна мережа: 35 міських та 10 приміських автобус., 5 трамвай., 4 тролейбусні маршрути. Пл. 422 км2. Насел. 312 284 особи (2001, складає 86,4 % до 1989): українців – 51,4 %, росіян – 44,8 %. Назване на честь видат. гірн. інж. П. Горлова, який у 70-х рр. 19 ст. заснував на берегах р. Корсунь кам’яновугіл. шахту (від 1996 не працює), від якої й почало розвиватися місто. Заселення ж тер. сучас. Г. почалося у серед. 17 ст., коли запороз. козаки та селяни-втікачі на річках Корсунь, Кривий Торець з притокою Залізна, Бахмутка з притоками Кодима, Лугань (усі – бас. Сівер. Дінця) почали засновувати хутори та зимівники. У 2-й пол. 18 ст. тут утворилися військ. поселення сербів, словенів, угорців, молдаван. Одночасно цю місцевість заселяли переселенці з Харків., Полтав. та Черніг. губ. 1879 гірн. інж. А. Миненков відкрив побл. Г. родовища ртут. руд. Розвідані також поклади доломіту, гіпсу, ангідриту. Підприємці не забували й про духов. розвиток робітників. Мережа навч. закладів робітн. поселення у першому десятиріччі 20 ст. складалася з 2-х церк.-парафіял., 4-х завод. та 10-ти двоклас. земських шкіл. На поч. 20 ст. починає формуватися як знач. пром. центр Донбасу. Горлівчани брали активну участь у рев. подіях 1905. У ході воєн. дій 1918–20 влада неоднораз. змінювалася. На 1926 у Г. налічувалося 22,7 тис. мешканців, на 1939 – 181,5 тис. Від 1932 – місто. Жит. зазнали сталін. репресій. Під час нім.-фашист. окупації (29 жовтня 1941 – 5 вересня 1943) у Г. діяла підпіл. орг-ція. На фронтах 2-ї світ. війни 22 горлівчанини отримали звання Героя Рад. Союзу, 8 воїнів стали повними кавалерами ордена Слави. У 27-ми брат. могилах поховано 20 тис. воїнів, підпільників, мирних мешканців, які стали жертвами фашизму. Нині на тер. міста розташ. бл. 50 пром. підпр-в різних форм власності. Осн. галузі: машинобудування, металургія, хім., вугіл., харч. та переробна. Вугледобувна пром-сть представлена діючими шахтами Горлівського державного підприємства «Артемвугілля» та шахтою «Ім. Гайового», що працює самостійно. Маш.-буд. підпр-ва: ВАТи – «Новогорлів. маш.-буд. з-д», «Реммаш», «Авторемзавод»; ЗАТи – «Горлівський машинобудівник», «Горлівський завод будівельних машин». До вуглепереробної пром-сті належать 3 збагачувал. ф-ки: ТОВ «ЦЗФ “Узлівська”», ЗАТ «ЦЗФ “Горлівська”», ВАТ «ЦЗФ “Калінінська”»; до металург. – ВАТ «Пантелеймонів. вогнетрив. з-д», ТОВи – «Микитртуть» та «З-д прецизій. сплавів і металів»; до хім. – ВАТи – «Смолоперероб. з-д», «Еластомер», «Стирол», ЗАТ «Стирол-Пак», державне підпр-во «Горлівський хімічний завод», колективне підпр-во «Фільтр». Є підпр-ва легкої пром-сті. АПК нараховує 22 с.-г. підпр-ва, з них 14 – фермер. госп-в. У Г. – Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов, автомоб.-дорож. ін-т, 5 технікумів та мед. уч-ще, 8 ПТУ, 58 заг.-осв. шкіл, 9 позашкіл. закладів, 2 заклади для дітей, позбавлених батьків. опіки; 3 кінотеатри, 8 клуб. закладів, 4 початк. мистец. навч. заклади, централіз. бібліот. система. Мед. обслуговування насел. здійснює 21 лікув. заклад, працює 3 територ. центри для обслуговування пенсіонерів, самотніх та малозабезпеч. громадян похилого віку. Гордістю міста є Горлівський музей мініатюрної книги ім. В. Разумова, Горлівський художній музей з унікал. колекцією полотен М. Реріха та Горлівки історії міста державний музей. Функціонує 8 стадіонів, 2 спорткомплекси, Палац спорту, 48 спорт. залів. Є 2 готелі, відділ. 9-ти банків. Виходять газети «Вечерняя Горловка», «Кочегарка», «Кримінал-експрес». Реліг. громади: 18 – УПЦ МП, 1 – УПЦ КП, 1 – РКЦ, 21 – євангелістів християн-баптистів, 1 – мусульман, 2 – юдеїв, 8 – свідків Єгови. Серед пам’яток арх-ри – Покров. церква (1794), Палац культури (1924–28), адм. будівлі держ. підпр-ва «Артемвугілля» (1931) та ВАТ «Донбасенерго» (1934). У місті виявлено низку археол. пам’яток (кургани) доби бронзи та скіф. часу. Встановлено пам’ятники П. Горлову, ударнику 1-ї п’ятирічки шахтарю М. Ізотову, Герою Рад. Союзу Б. Котову. Серед видат. уродженців – економіст, соціолог, акад. НАНУ О. Амоша, ґрунтознавець, акад. УААН С. Булигін, д-ри н. фахівець у галузі радіоелектроніки В. Абакумов, астроном М. Євсюков, педагог (фіз. виховання) В. Корягін, хімік В. Храновський; церк. діяч УПЦ МП Інокентій (В. Шестопаль); рад. та парт. діяч, один із керівників вугіл. пром-сті О. Засядько; поети Н. Гавришевська, В. Приходченко, прозаїк-гуморист М. Возіянов, поет, перекладач В. Демидов; художники А. Дереза, О. Дяченко-Кочман, М. Котляревська, скульпторка Г. Морозова, майстриня худож. вишивки В. Пихтіна; співаки, нар. артисти України О. Дяченко, В. Землянський, актори нар. арт. УРСР В. Щербаков, засл. арт. УРСР В. Дронова; легкоатлети Є. Буланчик, Д. Глущенко, футболісти В. Горбунов та С. Ребров, шахіст Р. Пономарьов; промисловець Г. Власов; льотчик-космонавт О. Волков.

В. О. Рогач, Т. І. Омелюсик

Стаття оновлена: 2006