Горліс-Горський Юрій Юрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Горліс-Горський Юрій Юрійович

ГО́РЛІС-ГО́РСЬКИЙ Юрій Юрійович (справж. – Городянин-Лісовський; псевд. – Залізняк; 14(26). 01. 1898, с. Демидівка, нині Решетилів. р-ну Полтав. обл. (за ін. даними – Полтава) – після 27. 09. 1946) – громадсько-політичний діяч, письменник. Учасник 1-ї світ. війни, визв. змагань 1917–21. Від 1918 – старшина кіннотників Армії УНР. 1919–22 брав участь у повстан. русі на Черкащині, зокрема перебував у лавах повстан. загонів Холодного Яру. Весною 1921 був зв’язковим повстанців із генерал-хорунжим Ю. Тютюнником, згодом – з урядом УНР. Від 1922 – шкіл. інспектор відділу освіти в одному з прикордон. міст на Поділлі. Двічі 1923 та 1924 був ув’язнений за націоналіст. діяльність. З метою втечі вдавав себе божевільним; був переведений до Херсон. псих. лікарні, де написав мемуар.-публіцист. твір «Ave Dictator!» (кількаразово виданий у Львові та Берліні 1933–41). У 1932 втік із лікарні. Оселився у Рівному, згодом – у Львові, де видав низку мемуарів про «підсовєтську» дійсність: «Отаман Хмара» (1934), «Червоний чортополох», «У ворожому таборі. Образки з підпільної роботи в Україні. Спогади із казематів ГПУ» (обидва – 1935), «Холодний Яр» (ч. 1, 1935; ч. 2, 1937). У 30-х рр. Г.-Г. співпрацював з львів. часописами: «Літопис Червоної Калини», «Наш клич», «Вістник», «Дажбог». 1938–39 брав активну участь у відновленні укр. державності на Закарпатті. 1939 перейшов румун. кордон, за що потрапив до в’язниці. Деякий час мешкав у Югославії та Франції (Париж, Марсель). 1940–41 – кер. укр. відділу радіостанції у Берліні, співроб. г. «Краківські вісті». 1942 переїхав у Рівне, далі – у Київ, потім – знову у Львів. Від 1944 – у Австрії. Після закінчення 2-ї світ. війни – у таборі для переміщ. осіб у м. Новий Ульм (Німеччина). Разом з І. Багряним, Б. Левицьким, Р. Паладійчуком та ін. став засновником УРДП; почав видавати г. «Українські вісті» (виходить і нині). 27 вересня 1946 у м. Авґсбурґ (Німеччина) зник безвісти, подальша доля невідома. За твердженням деяких дослідників, був вбитий рад. спецслужбами. Окремі твори Г.-Г. перевидавали в Німеччині, США, Великій Британії та Україні. Кн. «Між живими трупами» (підготов. до друку, але не опубл.), як і деякі з подорож. нотаток письменника, втрачено.

Тв.: Живе обличчя червоного сфінкса // Наш клич. 1933. Ч. 17–22; Тюремні поезії. Л., 1937; Холодний Яр. Роман: У 2-х ч. Нью-Йорк, 1961; Л., 1992; 1994; Отаман Хмара: Документ часу із таємниць ГПУ // Дзвін. 1992. № 9–10; Спогади // Героїзм і трагедія Холодного Яру. К., 1996; Холодний Яр: Уривки з роману // Нар. слово. 1996, лют.–берез.; Ave dictator! Р., 1998; Терпіння: Спогади // Літопис Червоної Калини. Скрипторій істор. прози. 1998. Т. 9.

Літ.: Качуровський І. Читаючи «УЛЕ» // Сучасність. 1990. № 7–8; Тегерешвілі А. «Холодний Яр» та його автори // УК. 1993. № 8; Козак С. Слідами життя Горліса-Горського // ЛУ. 1995, 17 серп.; Вдовичин І. Горліс-Горський Юрій // Укр. журналістика в іменах. Л., 1996. Вип. 3; [Літературний вечір з нагоди 100-річчя з дня народження Горліса-Горського] // СіЧ. 1998. № 3; Ротач П. Розвіяні по чужині. П., 1998.

І. Вдовичин, Г. П. Герасимова

Стаття оновлена: 2006