Горний Артем Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Горний Артем  Григорович

ГО́РНИЙ Артем Григорович (24. 03. 1912, с. Лезнево, нині у складі Хмельницького – 07. 01. 1986, Москва) – військовий правознавець. Генерал-полковник юстиції. Держ. та бойові нагороди СРСР. Навч. на екон. ф-ті Ін-ту вод. транспорту (не завершив навчання через хворобу), закін. Всесоюз. юрид. заоч. ін-т (Москва, 1949). У 1932–34 – на комсомол. роботі в Одесі та Вінниці; 1934–36 – на службі у прикордон. військах, де закін. школу молодшого команд. складу; 1936–37 – інспектор відділу кадрів Вінн. обл. земел. упр.; від 1938 – пом. прокурора Вінниці. У вересні 1939 мобіліз. до рад. армії, служив в органах військ. прокуратури. Під час війни був пом. військ. прокурора Крим., Пн.-Кавказ., Пд.-Сх., Сталінгр. фронтів, заст. військ. прокурора 4-го Укр. фронту. На Нюрнбер. процесі 1945–46 – пом. гол. обвинувача від СРСР. У повоєн. час служив на кер. посадах у військ. прокуратурах Прикарп. і Київ. військ. округів та Групи рад. військ у Німеччині; 1957–86 – гол. військ. прокурор. Г. очолив органи військ. прокуратури в період масової реабілітації жертв політ. репресій, яку згодом вважав однією з найважливіших справ свого життя. Один із розробників й ініціатор прийняття першого «Положення про військову прокуратуру» (1966), автор і співавтор низки наук. праць, зокрема монографій «Основы советского военного законодательства» (1966), «Социалистическая законность и воинский правопорядок» (1973), «Командиру о военно-уголовном законодательстве» (1985), а також наук.-практ. коментарів до «Закону про кримінальну відповідальність за військові злочини» (1960, 1961, 1969, 1981, 1986).

Літ.: Савенков А. Н. Военные прокуроры: история и судьбы. С.-Петербург, 2004.

І. Б. Усенко

Стаття оновлена: 2006