Горний Іван - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Горний Іван

ГО́РНИЙ Іван (справж. – Тар’янов Іван Іванович; 23. 02. 1933, с. Саратеєво, нині Марій. Респ., РФ) – марійський письменник, перекладач. Нар. поет Марій. Респ. (2003). Чл. СП РФ (1961) та Марій. Респ. (1984). Закін. ВПШ при ЦК КПРС у Москві (1967, відділ. преси). Працював у вид-ві (1951–54) та рай. г. «Ленинский путь» (1958–89) в м. Козьмодем’янськ (Марій. Респ., РФ). Від 1989 – у СП Марій. Респ.: 1989–91 – заст. голови, 1992–97 – голова правління, нині очолює гірськомарій. секцію. Водночас 1990–97 – гол. ред. ж. «У сем» («Новий лад»). Від 1994 – секр. правління СП РФ. Друкується від 1950. Автор поет. зб. «Кечы лы..валны..» («Під сонцем», 1964), «Анжалам сäндалыкем» («Рідні простори», 1970), «Портрет» (1978; рос. мовою), «Мы..й тäндам ÿжам» («Я вас кличу», 1987); зб. оповідань «У и вадны» («Новорічний вечір», 1968; усі – Йошкар-Ола). Осн. тематика творів – краса природи, дружба та любов, рідна земля, боротьба сильних людей за мирне життя. Гірськомарій. мовою Г. переклав вступ до «Причинної», «Заповіт», «Думи мої, думи мої» Т. Шевченка, «Любіть Україну» В. Сосюри, «Повій, вітре, на Вкраїну» С. Руданського, драму «Безталанна» І. Карпенка-Карого (поставлена 1995 на сцені Держ. театру в Йошкар-Олі), укр. нар. пісні «Місяць на небі...», «Ти казала...», а також твори зарубіж. письменників. За перекладац. діяльність нагородж. премією фін. Т-ва М. Кастрена. Окремі твори Г. перекладено укр., рос., угор., чувас., комі, естон., мордов., фін. мовами.

Б. В. Хоменко

Стаття оновлена: 2006