Горний Іван

ГО́РНИЙ Іван (справж. — Тарʼянов Іван Іванович; 23. 02. 1933, с. Саратеєво, нині Марій. Респ., РФ) — марійський письмен­ник, пере­кладач. Нар. поет Марій. Респ. (2003). Член СП РФ (1961) та Марій. Респ. (1984). Закін. ВПШ при ЦК КПРС у Москві (1967, від­діл. преси). Працював у видавництві (1951–54) та рай. г. «Ленинский путь» (1958–89) в м. Козьмодемʼянськ (Марій. Респ., РФ). Від 1989 — у СП Марій. Респ.: 1989–91 — за­ступник голови, 1992–97 — голова правлі­н­ня, нині очолює гірськомарій. секцію. Водночас 1990–97 — гол. ред. ж. «У сем» («Новий лад»). Від 1994 — секр. правлі­н­ня СП РФ. Друкується від 1950. Автор поет. зб. «Кечы лы..валны..» («Під сонцем», 1964), «Анжалам сäндалыкем» («Рідні простори», 1970), «Порт­рет» (1978; російською мовою), «Мы..й тäндам ÿжам» («Я вас кличу», 1987); зб. оповідань «У и вадны» («Новорічний вечір», 1968; усі — Йошкар-Ола). Основна тематика творів — краса природи, дружба та любов, рідна земля, боротьба сильних людей за мирне життя. Гірськомарій. мовою Г. пере­клав вступ до «Причин­ної», «Заповіт», «Думи мої, думи мої» Т. Шевченка, «Любіть Україну» В. Сосюри, «Повій, вітре, на Вкраїну» С. Ру­данського, драму «Без­талан­на» І. Карпенка-Карого (по­ставлена 1995 на сцені Держ. театру в Йошкар-Олі), українські народні пісні «Місяць на небі...», «Ти казала...», а також твори зарубіж. письмен­ників. За пере­кладац. діяльність нагородж. премією фін. Товариства М. Кастрена. Окремі твори Г. пере­кладено укр., рос., угор., чувас., комі, естон., мордов., фін. мовами.

Завантажити статтю