Горобець Олександр Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Горобець Олександр  Андрійович

ГОРОБЕ́ЦЬ Олександр Андрійович (09. 02. 1940, с. Єрки Миргород. р-ну Полтав. обл.) – графік, аквареліст і письменник. Закін. Миргород. худож. технікум (1958; викл. В. Богданов, Я. Захарчишин), Укр. полігр. ін-т у Львові (1976; викл. П. Жолтовський). Працював на Полон. з-ді худож. кераміки на Хмельниччині (1958–59, 1961–62); викл. Миргород. худож. технікуму (1967–79) та Полтав. інж.-буд. ін-ту (1981–83); кер. студії образотвор. мист-ва у Миргород. Будинку дит. та юнац. творчості (1988–98). Учасник худож. виставок від 1964. Персон. – у Миргороді (2005). Автор портретів держ. діячів, темат. композицій, натюрмортів. У творчості Г. домінують своєрідно трактовані панорамні краєвиди міста, відтворені локал. колоритом, а також натюрморти. Пише поеми, новели, поезії філос. та патріот. спрямування. Портрет Г. намалював Л. Пестич (2002). Роботи зберігаються у Миргород. краєзнав. музеї.

Тв.: проект обкладинки до кн. «Проблеми української радянської музики», «П’ять українських народних пісень» Ф. Попадича (обидві – К., 1967); серія акварелей «Скорботний ряд» (1997–2004); пейзажі – «Мій дорогий керамічний технікум у Миргороді» (1998), «Рідна школа в с. Єрки» (1999), «Полтава. Пам’ятник на могилі І. Котляревського» (2001), «Шевченківська вулиця в Миргороді», диптих «Краєвиди Миргорода з сьомого поверху», «Набережна в санаторії» (усі – 2003); натюрморти – «Атрибути мистецтва» (2000), «Натюрморт із шевченківським “Кобзарем”», «Натюрморт із глечиком» (обидва – 2001); портрети – «Ветеран партизанського руху В. Новиков» (1982), «Б. Хмельницький», «І. Мазепа» (обидва – 2000), «Майор В. Богатир» (2001), «Герой Радянського Союзу В. Лазоренко», «Морський офіцер О. Масяченко», «Гетьман України П. Сагайдачний» (усі – 2005); герб Миргородщини, прапор та знак «Почесний громадянин Миргородщини» (усі – 2003).

Літ.: Білик М. Художник, поет, педагог: О. Горобцю – 60 // Миргород. 2000, 9 лют.; Муштенко С. Три грані таланту // Прапор перемоги. Миргород, 2004, 24 січ.

В. М. Ханко

Стаття оновлена: 2006