КОЛТОНО́ВСЬКИЙ Андрій Павлович (20. 08(01. 09). 1862, с. Велика Солтанівка, нині Васильків. р-ну Київ. обл. – 06. 01. 1939, c. Великі Будки, нині Ромен. р-ну Сум. обл.) – поет, перекладач. Чоловік О. Колтоновської. Навч. у духов. семінарії. 1902 заарешт. у С.-Петербурзі за участь у демонстрації. Після більшов. перевороту 1917 жив на Полтавщині. Від 1894 друкував вірші та переклади у ж. «Рус­ское богатство», «Вѣстникъ Ев­­ропы», «Журналъ для всехъ», «Міръ Божій». Автор поет. зб. «Сти­­хотворения» (С.-Пе­­тер­бургъ, 1901). Відомий як перекладач поезій Т. Шевченка (частина пе­­рекладів відзначається змістовою точністю, в інших трапляють­ся невідповідності змісту й фор­мі оригіналу). Надрукував його «Заповіт» у ж. «Совре­мен­ный міръ» (1911, № 2). Із М. Сла­вин­сь­ким видав «Кобзарь» Т. Шев­ченка (С.-Петербургъ, 1911; Мос­ква; Ленінград, 1933). Переклав рос. мовою бл. 40 його віршів, поеми «Сон» та «Кавказ»; із польс. мови – популярну пісню, спрямов. проти царизму, а також окремі твори М. Конопніцької, А. Міцкевича.

Літ.: Ушаков М. Російський поетичний переклад творів Шевченка // Зб. пр. ювіл. десятої наук. Шевченків. конф. К., 1962; Ключина П. Видатні письмен­ники в Ромнах (Андрій Павлович Кол­тоновський) // Комуніст. шляхом. 1970, 28 лют.; Фінкель О. М. «Заповіт» Т. Г. Шев­ченка в російських перекладах // Мо­­вознавство. 1975. № 2.

В. В. Терлецький