ГО́РОВИЦЬ Володимир Самійлович (18. 09(01. 10). 1903, Київ — 06. 11. 1989, Нью-Йорк, похов. у Венеції, Італія) — піаніст. Брат Р. Горовиць. У 10 р. знав напамʼять і грав усі опери Р. Ваґнера, тоді ж вступив до Київ. муз. училища. Закін. Київську консерваторію (1921; викл. В. Пухальський, С. Тарновський, Ф. Блуменфельд). 1922–25 гастролював містами України, Росії, Білорусі, Грузії, Вірменії. 1924 дав 11 концертів у Петро­граді (нині С.-Петербург), де виконав 155 творів. Від 1925 — у Європі, від 1928 — у США. 1933 одружився з В. Тосканіні, дочкою ві­домого диригента А. Тосканіні. 1934–38 жив і працював у Швейцарії. Згодом повернувся до США, де продовжив концертну діяльність до 1953 (давав понад 350 концертів на рік). Сучасники називали Г. «королем королів піаністів». Після творчого мовча­н­ня 1965 повернувся на велику сцену. 1986 грав у Москві та Ленін­граді (нині С.-Петербург). У репертуарі — твори Ф. Ліста, Р. Шуман­на, Ф. Шопена, П. Чайковського, С. Рахманінова, О. Скрябіна та ін. Від 1995 у Києві проводять Між­нар. конкурс молодих піаністів памʼяті Г., засн. Між­нар. благодій. фонд конкурсу (президент — Ю. Зільберман). 1998 у Києві проведено фестиваль «Памʼяті Володимира та Регіни Горовиців».