Горовіц Бер - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Горовіц Бер

ГО́РОВІЦ Бер (; 17. 07. 1895, с. Майдан, нині Міжгір’я Богородчан. р-ну Івано-Фр. обл. – 02. 10. 1942, там само, за ін. даними – у м. Станіслав, нині Івано-Франківськ) – єврейський письменник, перекладач і художник. Служив у австр. армії. Після 1-ї світ. війни навч. на мед. ф-ті Віден. ун-ту. Мешкав у Кракові, де познайомився з Б. Лепким, а через нього – з В. Стефаником. Дебютував автобіогр. поет. зб. («З моєї хати у горах», 1919). Г. збагатив євр. поезію гірськими мотивами, своєрід. сатир. та солдат. віршами. Автор та ілюстратор кн. хасид. легенд Прикарпаття «Предивні оповіді» (1923). Поезії, оповідання та малюнки Г. публікували у періодиці, зокрема у варшав. тижневику . Наприкінці 20-х рр. готував до друку антологію укр. новели в євр. перекладах (мала починатися творами В. Стефаника). Написав оповідання про О. Довбуша. 1939–41 працював у Станіславі. Переклав євр. мовою поеми «Мойсей» І. Франка і «Батьки й сини» М. Бажана (їх доля невідома), написав вірші «На батьківщині Василя Стефаника» (укр. перекл. опубл. у ж. «Рад. літ-ра», 1940, ч. 1). Намалював портрети – дружини Марка Черемшини Н. Семанюк, М. Слободяна.

Літ.: Бейдер Х. Этюды о еврейских писателях. К., 2003.

В. Б. Богуславська

Стаття оновлена: 2006