ГОРОДЕ́ЦЬКИЙ Владислав Владиславович (23. 05(04. 06). 1863, с. Шолудьки Поділ. губ., нині Немирів. р-ну Вінн. обл. — 03. 01. 1930, Тегеран) — архітектор. Закін. С.-Петербур. АМ (1890). Пом. арх. Київ. навч. округи. 1895 брав участь у роз­плануван­ні і забудові садиби Ф. Мерінга, 1897 — у споруджен­ні Всерос. с.-г. та пром. ви­ставки на схилах Черепанової гори (зокрема павіль­йони графів Потоцьких). 1920 емігрував до Польщі. Ре­ставрував палац Вишневецьких (нині смт Вишнівець Збараз. р-ну Терноп. обл.). Працював у Міністерстві громад. робіт (Варшава). Від 1924 — в амер. фірмі «Г. Улен і Ко». Від 1928 — гол. арх. Синдикату для спорудже­н­ня перських залізниць у Тегерані. Там спроектував шахський палац, вокзал, театр, готель. Осн. стильові напрями творчості — історизм та модерн, характерна риса — орган. синтез і роз­виток неоренесансу, необароко, неоампіру, неоготики, неомусульм. та неорос. стильових напрямів до зрілого модерну і модернізації істор. стилів. За проектами Г. в Києві у неогрец. стилі споруджено Музей старожитностей і мистецтв (нині НХМ, вул. Грушевського, № 6; 1897–1900), гробівець М. Лелявського у Видубиц. монастирі (1905); неоготиці — Микол. костел на вул. Велика Васильківська, № 77 (1899–1909) та мавзолей Вітте на Байк. цвинтарі; у мавританському — караїм. кенасу (нині Будинок актора, вул. Ярославів Вал, № 7; 1898–1900); у стилі модерн — «Будинок з химерами» на вул. Банкова, № 10 (1901–03; декор виконав скульптор Е. Саля); а також завод вуглекислоти у Сімферополі, віллу на набережній у м. Євпаторія (нині АР Крим, 1901), цукр. завод і будинок управителя у Шпикові (нині смт Тульчин. р-ну Вінн. обл.), Уман. гімназію та школу (1898), Черкас. жін. гімназію (1897), усипальницю графів Потоцьких у с. Печера (нині Тульчин. р-ну Вінн. обл., 1904). Автор монум. живопис. робіт, ювелір. прикрас, ескізів жін. вбра­н­ня, театр. костюмів та декорацій. Здійснив кілька великих мислив. екс­педицій на Закавказ­зя, у Середню Азію, на Алтай, звідки привозив числен­ні трофеї, які прикрашали його власне помешка­н­ня й були подаровані Київ. мислив. музею, одним із фундаторів якого був Г. Найвидатнішою подорож­жю Г. стала екс­педиція до Африки. Полював у Кенії, довкола г. Кіліманджаро, звідки привіз трофеї і 1914 у Києві видав власноруч оформлену кн. «В джунглях Африки. Дневник охотника». У Києві на­звано його імʼям вулицю та встановлено памʼятник (2004, автори — В. Щур, В. Сівко, В. Скульський).