Городецький Сергій Митрофанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Городецький Сергій Митрофанович

ГОРОДЕ́ЦЬКИЙ Сергій Митрофанович (Городецкий Сергей Митрофанович; 05(17). 01. 1884, С.-Петербург – 07. 06. 1967, м. Обнінськ Калуз. обл., РФ) – російський письменник. Закін. С.-Петербур. ун-т (1907). Вже перші збірки «Ярь» і «Перун» (обидві – С.-Петербург, 1907) приваблювали худож. розробленням мотивів і образів давньослов’ян. міфології, естетизацією повнокров. життя людини як невід’єм. частки живої природи. Друкувався у виданнях символістів. Зб. «Дикая воля» (С.-Петербург, 1908), «Русь» (Москва, 1910), «Ива» (С.-Петербург, 1912) позначені пошуками шляху, відмінного від доктрини символізму. Г. був одним з організаторів «Цеху поетів» і послідовним поетом-акмеїстом (зб. «Цветущий посох», С.-Петербург, 1914). З приводу поч. 1-ї світ. війни відгукнувся віршами, що увійшли до зб. «Четырнадцатый год» (Петроград, 1918). Його оповідання та повісті («Кладбище страстей», 1909; «Повести. Рассказы», 1910; «На земле», 1914; «Старые гнезда», 1924; усі – С.-Петербург), п’єси («Марит», 1908; «Темный ветер» та ін.) отримали від критиків стримані або негативні відгуки. 1918–21 – у Тифлісі (нині Тбілісі) та Баку. До кінця життя активно займався літ. діяльністю. Перекладав твори Ґі де Мопассана, К. Гамсуна, Й. Якобсена, окремі поезії Т. Шевченка, І. Франка, Л. Первомайського, М. Рильського та ін.

Тв.: Автобиография [1920 г.] // Рус. лит-ра. 1969. № 3; Стихотворения и поэмы. Ленинград, 1974; Русская стихотворная сатира 1908–1917 гг. Ленинград, 1974; Жизнь неукротимая. Статьи. Очерки. Воспоминания. Москва, 1984; Избранные произведения. Т. 1–2. Москва, 1987.

Літ.: Машинский С. Поэзия Сергея Городецкого // Слово и время. Москва, 1975; Бень Е. Рисует Городецкий // Лит. учеба. 1987. № 4.

А. І. Шушківський

Стаття оновлена: 2006