ГОРОДИ́ЩА — залишки давніх укріплених пунктів, які були оточені земляними валами з ровами і роз­ташовувались, як правило, у важкодо­ступних місцях. Пере­важна більшість Г. на території України належить до періоду Київ. Русі й козач­чини, однак ві­домі Г. часів енеоліту (трипіл. культура), ран­ньозаліз. віку, 2-ї пол. 1-го тис. н. е. Вони є залишками родоплемін. та общин. поселень, фортець, феодал. замків, міст, сховищ тощо. Роз­міри — від 0,1 до кількох сотень га. Під час роз­копок Г. археологи знаходять різноманітні речі, які є основою для ви­значе­н­ня хронології, характеристики вироб. діяльності, військ. справи та побуту населе­н­ня, ви­вче­н­ня історії сусп. роз­витку.