Городниця - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Городниця

ГОРО́ДНИЦЯ – селище міського типу Новоград-Волинського району Житомирської області. Знаходиться на р. Случ (притока р. Горинь, бас. Дніпра), за 40 км від залізнич. ст. Новоград-Волинський та за 125 км від обл. центру. Автостанція. Має автобусне сполучення з містами Новоград-Волинський, Житомир, Київ. Пл. 6,6 км2. Насел. 5440 осіб (2001, складає 92,8 % до 1989): українців – 83 %, поляків – 11 %, росіян – 5 %. Засн. у 14 ст. як село Луцького Домінікан. монастиря. За нар. переказами назва походить від слова «городити», бо на тер. сучас. с-ща була фортеця, що оберігала його від нашестя загарбників. 1799 тут засн. порцелян. з-д (нині колективне підпр-во «Городницький фарфоровий завод»). У ході воєн. дій 1918–20 влада неоднораз. змінювалася. Від 1938 – смт. Жит. зазнали сталін. репресій. Від 10 липня 1941 до 6 січня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світ. війни воювало 630 городничан, 280 з них загинуло. Корисні копалини: скляні піски, торф, каолін. У Г. – 2 дитсадки, заг.-осв. школа, філіал дит. муз. школи; селищна лікарня, аптека; 3 б-ки, Будинок культури, відділ. ДЮСШ; радіовузол, музей фарфор. виробів, краєзнав. музей; відділ. ощадбанку. Діють Городницький Свято-Георгіївський ставропігійний монастир (УПЦ МП) та костел св. Антонія. У віданні Городниц. держлісгоспу перебувають заг.-держ. значення ботан. Городницький заказник та пам’ятка садово-парк. мист-ва – Городницький парк. Встановлено пам’ят. знак на честь партизан. з’єднань, що діяли під час нім.-фашист. окупації, та пам’ятник воїнам-визволителям, які загинули на фронтах 2-ї світ. війни. Серед видат. уродженців – д-р пед. н. А. Розенберг, засл. арт. УРСР Є. Аврамчук, повний кавалер ордена Слави В. Степанюк.

М. В. Матвійчук

Стаття оновлена: 2006