Городок - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Городок

ГОРОДО́К – місто Львівської області, райцентр. Знаходиться на р. Верещиця (притока Дністра), за 28 км на Зх. від обл. центру. Через місто проходить автомагістраль Львів–Мостиська–Перемишль (Польща). Залізнична станція, автостанція. Пл. 8 км2. Насел. 16 082 особи (2001, складає 97,6 % до 1989), переважно українці (96 %), проживають також поляки, росіяни. Назва міста походить від слова «городити» (відгороджувати) і означає укріплене поселення. Вперше згадується в Іпатіїв. літописі під 1213 як місто-фортеця, що входило до складу Галиц.-Волин. князівства. Нестор зазначав, що місто відоме далеко на Сх. як центр торгівлі сіллю, а тому мало назву «Городок солоний» (згодом слово «солоний» перестали вживати). Згадується також під 1227 і 1235 у Галиц.-Волин. літописі у зв’язку з вторгненням польс.-угор. феодалів у Галиц. князівство та боротьбою Волин. князя Данила Романовича за Галиц. трон. Від 1349 – у складі Польщі. За адм. поділом входив до складу Львів. землі Руського воєводства як окреме королів. м-ко, а згодом став центром Городоц. староства. 1389 Г. переведений з Руського на Маґдебур. право. У 15 і на поч. 16 ст. місто зазнало нападів з боку татар. Починаючи від серед. 15 ст., Г. стає одним із найбільших торг. центрів не лише на зх.-укр. землях, а й на тер. всієї Речі Посполитої. Був центром соляних складів та одним із гол. пунктів торгівлі волами. Лише наприкінці 16 – на поч. 17 ст. на продаж торговці пригнали 5 тис. волів. Гол. предметом експорту з міста була риба. На 1578 тут налічувалося 42 ремісники (20 олійників, 2 ковалі, 4 шевці, 4 рибалки, 4 різники, 4 ткачі, 4 кравці), які об’єднувалися в 12 цехів. 1591 у Г. створ. братство і школу при ньому, що захищали інтереси укр. насел. Мешканці брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Під час облоги укр.-рос. військами Львова восени 1655 стратег. значення мала перемога козац. загонів під Г. У 2-й пол. 16 – на поч. 17 ст. місто занепало. 1672 турец. паша Омер-Алі повністю зруйнував його. Відбудували Г. лише у 18 ст. За 1-м поділом Польщі 1772 відійшов до Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). Від 1867 – повіт. центр. Під час 1-ї світ. війни у серпні 1914 на околиці Г. відбулася Городоц. битва між рос. і австр. військами, яка закінчилась поразкою австр. військ. 1 листопада 1917 у місті проголошено ЗУНР. Від 1919 – у межах кордонів Польщі. Від 1939 – місто у складі УРСР, від 1940 – райцентр Львів. обл. Більшовики чинили з інакодумцями та непокірними жорстоку розправу. 27 червня 1941 місто було окуповане нім. нацистами. На примус. роботи до Німеччини окупанти вивезли бл. 1200 осіб. У боях за визволення Г. у липні 1944 загинуло 830 рад. воїнів. До серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. Гол. підпр-ва: ВАТи – «Городоц. молочна компанія “Біла роса”», «Городоц. швейна ф-ка», «Городоц. мех. з-д»; ТОВи – «Ельпласт–Львів» (вироб-во поліетилен. труб та супут. продукції), «Екобудсервіс» (металопластик. вікна та двері), «Озон» (плитка), «Писанка» (ковані метал. вироби), «Абсолют. стандарт» (горілчані вироби). У місті – 4 заг.-осв. школи, муз. школа, 3 дошкіл. установи, академія мист-в; Нар. дім «Просвіта», кінотеатр, 2 б-ки; лікарня, поліклініка; стадіон, 2 ДЮСШ. Виходить г. «Народна думка». Вісім самодіял. худож. колективів мають звання «народний». Реліг. громади: УГКЦ, РКЦ, УПЦ КП. Пам’ятки арх-ри: система оборон. валів, залишки земл. укріплень колиш. городища, монастир францисканців (15 ст.), фарний костел (15 ст.), церква Благовіщення (1540–1600), дерев’яна церква Усікновення голови св. Івана Хрестителя (1754), міський млин, міська ратуша. Встановлено пам’ятник жертвам більшов. репресій. Серед видат. уродженців – д-ри н. лікар-стоматолог Є. Гоцко, фахівець у галузі електротехніки І. Коваленко, хімік З. Піх; церк. діячі УГКЦ П. Вергун, Р. Лиско; публіцист, поет Д. Вергун, прозаїк, літературознавець Р. Горак, бібліограф, журналіст С. Горак, поетеса М. Шунь; художник Р. Опалинський; піаністка О. Бірецька, скрипаль, музикознавець, театрознавець О. Паламарчук; футболіст В. Тищенко. У Г. мешкав письменник-сатирик Лесь Мартович.

Літ.: Горак Р. Городок: Істор.-краєзнав. нарис. Л., 1995; Паламарчук О. «Просвіта» і просвітяни Городка. Л., 1998.

М. Савка

Стаття оновлена: 2006