Городок - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Городок

ГОРОДО́К – місто Хмельницької області, райцентр. Знаходиться на р. Смотрич (притока Дністра), за 50 км від обл. центру. Залізнична ст. Вікторія. Автостанція. Пл. 17,4 км2. Насел. 16 484 особи (2001, складає 100,3 % до 1989), переважно українці. Вперше згадується у реєстрі поселень Поділ. воєводства Польщі 1493 під назвою Новодвор (від кін. 15 до серед. 16 ст. – у власності магнатів Новодворських). У джерелах 1524 значилось вже як Бедрихів Городок. Частина дослідників стверджує, що нинішнє місто мало таку назву й до того, як воно належало Новодворським, і було засн. у 1-й пол. 15 ст. землевласником Бедрихом, якому 1414 князь Вітовт передав низку сіл у Смотриц. волості. Від серед. і до кін. 16 ст. Г. належав переважно генералу Гербурту та шляхтичу Свірчу, з незнач. перервами протягом 17–18 ст. – магнатам Замойським, у 1-й чв. 19 ст. – барону Гейсмару. Остан. власником Г. від 1875 була родина Виноградських. Кілька разів зазнавав руйнувань від монголо-татар, зокрема одного з найбільших 1550. Городчани брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 20 червня 1653 під Г. відбувся стихій. бунт козаків проти політики гетьмана Б. Хмельницького, який призвів до зриву походу його війська на зх.-укр. землі. 1672–99 – у межах кордонів Осман. імперії. Під час нар. повстання 1702 на Правобережжі чимало міщан приєдналося до загонів Ф. Шпака, які діяли в р-ні Г. і Сатанова (нині смт Городоц. р-ну Хмельн. обл.), у ході селян.-гайдамац. повстання на Поділлі 1734 – до повстанців Медведя (Медведенка). Від 1737 до 1833 тут діяв орден Францисканців. Залишені францисканцями приміщення зайняв орден Сестер милосердя, який з’явився у Г. ще 1774. Черниці лікували хворих та навчали дівчаток. Згодом, після придушення польс. повстання на Поділлі, орден Сестер милосердя був закритий (1833) рос. урядом. 1786 королів. грамотою одержав право м-ка. Від 1795 – повіт. м-ко Поділ. намісництва у складі Росії. 1796 затверджено герб: у центрі червоного поля – срібна стіна, по обидва боки від якої височіли золоті гори. 1837 підприємець Гейсмар збудував у Г. цукр. з-д (другий в Україні). Наприкінці 19 ст. тут діяли 6 цегел., 2 черепичні, 4 гончарні, 10 шкір., канат. і свічк. з-ди, 23 ремісн. підпр-ва. Славилася ф-ка з розпису фарфору, який привозили навіть з Чехії, зокрема Праги та Карлових Вар. На 1866 у м-ку проживало 4060 осіб, 1909 – 11 150 осіб. 2–4 серпня 1914 побл. Г. відбулася перша битва між австро-угор. кавалер. дивізією і частинами 8-ї армії рос. генерала О. Брусилова. У ході воєн. дій 1918–20 влада неоднораз. змінювалася. Мешканці чинили тривалий опір комуніст. режимові, за що зазнали репресій. 1923 та наступні роки в Г. було ліквідовано низку, як стверджують архівні документи, «великих шпигунських орг-цій». Їх більшов. влада пов’язувала з польс. розвідкою. Від 8 липня 1941 до 25 березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. У боях за звільнення міста загинуло 240 рад. воїнів, на фронтах 2-ї світ. війни – понад 300 городчан. До серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. Від 1957 – місто рай. підпорядкування. У жовтні 2004 було здійснено перепоховання вояків австр. армії, які загинули у роки 1-ї світ. війни. Гол. підпр-ва: ТОВи – «Говер» (верстатобудування), «Городокконсервомолоко», «Городоц. консерв. комбінат»; приватні підпр-ва «Городоц. цукр. з-д», «Полімер» (канцтовари, упаковка). У Г. – 5 шкіл, 4 дитсадки, ДЮСШ; муз. та художня школи, б-ка, Будинок культури, Городоцький краєзнавчий музей; лікарня, поліклініка, СЕС; римо-катол. духовна семінарія, Ін-т богослов. наук (пам’ятка арх-ри кін. 18 ст.), Будинок милосердя. Є готель, відділ. 5-ти банків. Діють 4 фольклорні ансамблі польс. пісні і танцю, відділ. Спілки поляків та т-во «Полонія». Виходить рай. г. «Городоцький вісник». Реліг. громади: УПЦ КП, УПЦ МП, РКЦ, УГКЦ, християн віри євангельської, свідків Єгови. На тер. сучас. міста виявлено рештки поселення трипіл. культури 3 тис. до н. е., поховання доби бронзи 2 тис. до н. е. та 27 житл. і госп. споруд ранньослов’ян. поселення 6–7 ст. Встановлено пам’ятники М. Грушевському та воїнам, які загинули під час 2-ї світ. війни, насипано символіч. курган пам’яті жертв політ. репресій. У Г. народилися д-ри н. фахівець у галузі механіки Б. Ковальчук, агроном-плодоовочівник В. Марковський, правознавець О. Петришин; жили та працювали політ. діяч та промисловець О. Слободян, поет І. Іов.

І. В. Олійник

Стаття оновлена: 2006