Горохів - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Горохів

ГОРО́ХІВ – місто Волинської області, райцентр. Знаходиться на р. Липа (притока Стиру, бас. Дніпра), на перетині автошляхів Луцьк–Львів та Нововолинськ–Берестечко, за 50 км на Пд. Зх. від обл. центру та за 9 км на Пн. Зх. від залізнич. ст. Горохів. Автостанція. Має автобусне сполучення з містами Київ, Львів, Луцьк, Рівне, Тернопіль, Ужгород, Житомир. Пл. 4,4 км2. Насел. 9015 осіб (2001, складає 96,6 % до 1989), переважно українці. Г. належить до числа найдавніших поселень Волині. Вперше згадується в Іпатіїв. літописі під 1240. За твердженням переваж. більшості істориків, в основу назви міста покладено словосполучення «ховатися в горах», яке в процесі мовного спілкування та тривалого проміжку часу набрало сучас. звучання. Існує також ін. версія – від назви с.-г. культури «горох». 1450 грамотою польс.-литов. короля Казимира IV Яґеллончика Г. із навколиш. селами був відданий у власність О. Шиловичу за заслуги на службі у князя Льва Свидригайла. 1487 переходить у власність до князів Сангушків, згодом – до Сангушків-Кошерських. 1600 Г. отримав Маґдебур. право, яке надало йому низку переваг, зокрема й право організовувати у вівторок і суботу базар та проводити двічі на рік ярмарок. Значна частина насел. займалася с. госп-вом. 1601 князь Г. Сангушко віддав Г. в оренду двом євреям із правом карати селян смертю. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, повстанні Коліївщина 1768. Від 2-ї пол. 17 ст. м-ко належало Л. Сапізі, Яловицьким, Вельгорським, Понятовським, Стройновським. Унаслідок 3-го поділу Польщі (1795) Г. у складі Волині відійшов до царської Росії (за 13 км на Пд. пролягав кордон з Австрією). В. Стройновський збудував тут великий палац, а довкола нього заснував парк в англ. стилі (нині – пам’ятка садово-парк. мист-ва 19 ст.). У палаці була велика збірка творів мист-ва світ. значення. За наказом цар. адміністрації Росії граф Стройновський вивіз колекцію в С.-Петербург, позбавив Г. Маґдебур. права і покріпачив його насел. 1872 сталася пожежа, під час якої вигоріли дві третини міста. Внаслідок цього виконання функцій центру волості було покладено на с. Скобелка (нині Горохів. р-ну), розташов. за кілометр на Пн. Сх. від Г. На поч. 20 ст. у Г. побудовано пивовар. і цегел. з-ди, паровий млин, склад с.-г. знарядь. Під час 1-ї світ. війни через м-ко проходила лінія рос.-австр. фронту, відбувалися жорстокі бої, а більшу частину населення було евакуйовано в ін. рос. губернії. Від 1921 – у складі Польщі. У 20–30-х рр. 20 ст. на тер. Г. діяла філія т-ва «Просвіта». На 1921 проживало 4306 осіб, на 1934 – 6050, на 1938 – 6900. У 1928 через Г. прокладено залізничну колію. Від 1939 – місто у складі УРСР, райцентр однойм. р-ну. Жит. зазнали сталін. репресій. Від 26 червня 1941 до 13 липня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Побл. Г. знаходився концентрац. табір. Спротив окупантам чинили підпіл. орг-ції, діяли загони ОУН–УПА. Серед найбільших пром. підпр-в – ВАТ «Ливарно-мех. з-д» (створ. на поч. 1960-х рр. на базі артілі «Металіст»). У Г. – 2 заг.-осв. школи, 2 дитсадки, муз. школа, с.-г. технікум; б-ка, Горохівський історичний музей, Нар. дім; центр. рай. лікарня; відділ. 4-х банків. Виходить рай. г. «Горохівський вісник». Шість колективів худож. самодіяльності мають звання «народний». Реліг. громади: 2 – УПЦ КП, 1 – християн віри євангельської, 1 – УПЦ МП. Серед пам’яток арх-ри – Вознесен. церква (1844). У місті виявлено поселення лужиц. культури (1 тис. до н. е.), залишки давньорус. городища та курганів. Видат. уродженці: поет, прозаїк А. Криштальський, художники С. Онищенко та В. Фатальчук. Встановлено меморіал Слави на честь воїнів, які загинули під час 2-ї світ. війни, погруддя Т. Шевченка.

Літ.: Чучман Л. Горохів. Лц., 2001.

Л. П. Чучман

Стаття оновлена: 2006