Горохівська височина - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Горохівська височина

ГОРО́ХІВСЬКА ВИСОЧИНА́ – південна субчастина Волинської височини, орографічно обмежена річковими долинами Луги, Чорногузки, Стиру, Судилівки, Липи і Спасівки. Лежить у межах Волин. та частково Львів. і Рівнен. обл. Абсолютні вис. 250–260 м, макс. – 288–292 м. Заг. похил з Пд. на Пн. становить 60 м. В основі поверхні залягає докембрій. кристаліч. фундамент, перекритий товщею палеозою (понад 2,5 тис. м). Через Г. в. проходить Гол. європ. вододіл, що поділяє її на зх. (має горбистий, слабо розчленований рельєф) та сх. (розчленована річк. долинами на 3 пасма широтного простягання) частини. Річк. долини широкі, місцями заболочені. За лісистістю Г. в. поділяється на пн. і пд. У пн. частині лісистість становить 3–4 %, у пд. – 15–20 %. У видовому відношенні домінують дубово-грабові ліси з домішкою сосни. На річк. заплавах збереглася лучна і лучно-болотна рослинність, значною мірою трансформована внаслідок меліорат. робіт. Розораність тер. Г. в. перевищує 70 %. У межах Г. в. – заказники місц. значення: Луга-Рачинська (ландшафт.), Бужанівська дача (заг.-зоол.), Гнила Липа (гідрол.).

С. І. Кукурудза

Стаття оновлена: 2006