ГОРПИ́НИЧ Володимир Олександрович (26. 11. 1927, с. Варварівка, нині Пологівського р-ну Запорізької обл. — 29. 08. 2024, Дні­про) — мово­знавець і педагог. Доктор філологічних наук (1974), професор (1976). Заслужений діяч науки і техніки України (1995). Закінчив Дні­пропетровський університет (1958). Учителював. Від 1962 працював у Глухівському (Сумська обл., 1965–66 — декан педагогічного факультету), згодом — у Миколаївському (1967–74 — завідувач кафедри мово­знавства), Запорізькому (1975–78 — ректор, 1974–79 — завідувач кафедри російської мови), Полтавському (1979–81 — завідувач кафедри російської мови), Кірово­градському (1981–96 — завідувач кафедри української мови) педагогічних ін­ститутах. 1996–2020 — професор кафедри української мови Дні­пропетровського університету (нині Дні­провський національний університет імені Олеся Гончара). Досліджував про­блеми граматики, словотвору, правопису, орфоепії, лексико­графії, топонімії, адʼєктонімії, катойконімії словʼянських і романських мов, антропонімії української і давньо­грецької мов. Роз­робив теоретичні основи та об­ґрунтував лінгвістичні засади дослідже­н­ня від­топонімного словотвору, основи функціональної дериватології. Автор низки під­ручників і посібників, серед них: «Українська мова» (ч. 1–2, 1976–77; 1988; 1993–94; у спів­авт.), «Рус­ский язык» (ч. 1, 1981; ч. 2, 1986), «Будова слова і словотвір» (1997), «Українські власні назви в російській мові» (1998), «Гео­графічні назви в українській мові» (1999), «Сучасна українська літературна мова: морфеміка, словотвір, морфонологія» (1999), «Морфологія української мови» (2004; усі — Київ), автор та укладач словників, зокрема «Рус­ско-украинского орфоэпического словаря» (1992), «Словника від­топонімних прикметників і назв жителів України» (т. 1–2, 1994; обидва — Київ), «Російсько-українського професійно-технічного словника» (1997), «Українсько-російського орфоепічного словника» (1998; обидва — Дні­пропетровськ), «Словника гео­графічних назв України» (К., 2001).