Горук Сень - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Горук Сень

ГОРУ́К Сень (13. 09. 1873, м. Снятин, нині Івано-Фр. обл. – липень 1920, Соловец. о-ви, РФ) – громадський і військовий діяч. Закін. Коломий. г-зію (нині Івано-Фр. обл., 1895), філос. ф-т Львів. ун-ту (1903), військ. старшин. школу. Був актив. діячем сокіл.-січового руху, зокрема чл. гол. управи, засн. і комендантом стрілец. відділу т-ва «Сокіл», чл. проводів «Січі» та «Просвіти». Від 1905 – ред. тижневика «Руслан», 1913–14 – курін. отаман т-ва «Січові Стрільці» у Львові. Під час 1-ї світ. війни – ком-р сотні, згодом – куреня Легіону УСС на рос. фронті. 1916–17 перебував у полоні. Від жовтня 1918 – чл. Центр. військ. ком-ту, 1-й начштабу УГА, згодом – ком-р бригади, навесні 1919 – нач. персонал. відділу Начал. команди УГА. Брав участь у боях із поляками, більшовиками і денікінцями. У лютому 1920 разом із частинами УГА перейшов на бік рад. армії. 24 квітня 1920 заарешт. органами ВЧК. Страчений на Соловках.

Літ.: Максимчук І. Кожухів. Л., 1930; Думін О. Історія Легіону УСС 1914–1918. Л., 1936; Науменко К. Злочин у Білому морі // Літопис Червоної Калини. 1992. Ч. 4–5; Попович С. Отаман Сень Горук: Розповідь про славного командира Українських Січових Стрільців // Дзвін. 2006. № 2, 3.

К. Є. Науменко

Стаття оновлена: 2006