ГОРЧАКО́В Олександр Кирилович (02 (15). 07. 1900, м. Єкатеринодар, нині Краснодар, РФ — 11. 08. 1960, Київ) — хірург-ендокринолог. Батько Галини та Надії Горчакових. Доктор медичних наук (1950), професор (1950). Заслужений діяч науки УРСР (1954). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1988). Державні нагороди СРСР. Закін. Харків. мед. ін­ститут (1924). Працював лікарем. Від 1933 — у 2-му Харків. мед. ін­ституті: 1939–40 — доцент; під час 2-ї світової війни — військ. лікар; 1944–50 — у Харків. стоматол. ін­ституті (нині Укр. мед. стоматол. академія, Полтава): завідувач кафедри заг. хірургії, заст. дир. з наук. і навч. роботи; 1950–55 — директор Київ. стоматол. ін­ституту, водночас 1951–60 — у Київ. мед. ін­ституті: професор кафедри заг. хірургії, завідувач кафедри хірургії. Гол. ендокринолог МОЗ УРСР (від 1951). Ви­вчав етіологію та патогенез зобної хвороби, зокрема автор її патогенет. класифікації. Роз­робляв методи оператив. втручань на щитоподіб. залозі та наднирниках; удосконалив методику радикал. операції субтотальної струмектомії. Одним з перших в Україні з лікув. метою за­стосував радіонукліди.