Колумбіт - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Колумбіт

КОЛУМБІ́Т (від прізвища португ. мореплав­ця Х. Колумба) – мінерал класу оксидів і гідрооксидів ланцюжкової будови. Ін. назва – ніобіт. Тантало-ніобат складу (Fe, Mn)(Nb, Та)2O6. Руда ніобію. Край. ніобієвий член безперерв. ізоморф. ряду К. – танталіт – містить до 80 % Nb2O5 і 20 % FeO. Домішки: Ta2O5 (до 25 %), MgO (до 9–9,5 %), СаО (до 2 %), Al2О3 (до 1,4 %), Sc2О3 і TR2О3 (до 2 %), SiO2 (до 2 %), ТіО2 (до 4,6 %). Сингонія ромбічна. Густина 4,9, твердість 6,5–6,75. Колір чорний, блиск напівметалічний. Зустрічається у пегматитах і в метасоматично змінених гранітах разом з альбітом, кварцом, мусковітом, турмаліном, цирконом, вольфрамітом, каситеритом. Утворює кристали розміром від частки мм (граніти) до великих, масою до 240–900 кг (пегматити), радіально-променисті агрегати («колумбіт. сонця») і суціл. маси смоляно-чорного кольору. На земній поверхні стійкий і переходить у розсипи. Розрізняють К.: вольфрамистий, залізистий, магнії­стий, марганцевистий, скандії­стий, урановий та ін. Збагачується гравітац. методами із застосуванням відсадки, концентрації на столах, гвинт. і спірал. сепараторах, шлюзах. Доведення чорнових концентратів здійснюється гравітац. методами, магніт. та електростатич. се­­парацією. Поклади К. відомі в Ніґерії, Замбії, Конґо (Кіншаса), Мозамбіку, Руанді, Австралії, на о-вах Мадаґаскар, Ґренландія, в Бразилії, Болівії (найбільші кристали), США, Норвегії (воль­фрамистий), Швеції, Фінляндії (скандіїстий), РФ, Таджикистані (магнієвий), Німеччині, Польщі. В Україні знайдено в Приазов’ї, зокрема побл. с. Єлисеївка При­­мор. р-ну Запоріз. обл.

В. С. Білецький, В. І. Павлишин

Стаття оновлена: 2014