Горянський Павло Єрофійович

Визначення і загальна характеристика

ГОРЯ́НСЬКИЙ Павло Єрофійович (21. 06(03. 07). 1878, с. Кримки Звенигород. пов. Київ. губ., нині Шполян. р-ну Черкас. обл. — 10. 01. 1935, Київ) — педагог, перекладач, мемуарист. Навч. в Юр’єв. університеті (нині м. Тарту, Естонія), закін. Університет св. Володимира в Києві (1907). Викладав історію і рос. мову в комерц. училищах Катеринослава (нині Дніпропетровськ, 1904–05), Умані (нині Черкас. обл.) та Ялти (1907–26). Брав участь у діяльності товариства «Просвіта». Від 1926 — ст. бібліотекар Всенар. б-ки України (нині НБУВ, Київ), був чл. її н.-д. комісії бібліотекознавства та бібліографії. Як літератор дебютував на поч. 1900-х рр. укр. перекладами оповідань А. Чехова: «Неспокійний гість», «Сопілка», «Горе», «Хочеться спати» (опубл. у львів. г. «Діло» та чернів. г. «Буковина»). У часописі «Голос провинции» (Умань) подав переклади російською мовою оповідань «Як ми їздили до Криниці», «Невідомий», «Persona grata», «Цвіт яблуні» М. Коцюбинського (1910), рец. на 1-й т. «Рассказов» письменника (1911) та переклади творів І. Франка, В. Стефаника, М. Яцкова, М. Чернявського. Друкувався у період. вид. «Киевская старина», «Рада».

Завантажити статтю