Колцуняк-Кузьма Марія Миколаївна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Колцуняк-Кузьма Марія Миколаївна

КОЛЦУНЯ́К-КУЗЬМА́ Марія Миколаївна (псевд.: Ірина Валівська, Марійка К.; 06. 12. 1884, с. Яворів, нині Ко­­сів. р-ну Івано-Фр. обл. – 23. 09. 1922, м. Ко­­ломия, нині Івано-Фр. обл.) – письменниця, перекладачка. Сестра Г. Колцуняка, дру­­жина О. Кузьми. Закін. Львів. учит. семінарію (1905). Учителювала у школах Покуття, Коломий. нар. школі. Авторка оповідань, вміще­­них у «ЛНВ», – «Як не твоя, то й нічия» (1902, т. 17), «Отсе житє!», «Без щастя…» (обидва – 1903, т. 22), «Сама винна…» (Л., 1906; 1908) та повістей «На стрічу сон­­цю золотому» («ЛНВ», 1904, т. 25–26; Скрентон, 1918; Л., 2004), «Проти филь» (Стані­слав; Коло­мия, 1921), у яких в реаліст. ма­нері зобразила бідність і соц. не­­рівність гуцулів, викривала дво­­ликість священиків, інтелігенції. Твори К.-К. високо оцінили Б. Ле­­п­­кий та В. Дорошенко. Залишила спогади про батька М. Колцу­няка («Мої згадки» // «Промінь», 1907, ч. 6). Переклала з рос. мо­ви українською низку оповідань Д. Ма­­мина-Сибіряка («Чутлива совість. Татко», Коломия, 1910). Уклала азбуку-читанку «Битий шлях» (К., 1922). Виступала з пуб­­ліцист. статтями про роль жінок у громад. та культур. житті, на пед. теми.

Літ.: Мороз О., Кирчів Р. Одне з забу­тих імен // Червоний прапор. Коломия, 1965. № 37–39; Кирчів Р. Марія Колцуняк // Укр. календар. Варшава, 1972.

П. І. Арсенич, М. В. Савчук

Стаття оновлена: 2014