Гоца Василь Пилипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гоца Василь  Пилипович

ГО́ЦА Василь Пилипович (03(15). 03. 1885, с. Озерна Терноп. пов., нині Зборів. р-ну Терноп. обл. – 03. 11. 1937, урочище Сандормох, побл. м. Медвеж’єгорськ, Карелія, РФ) – громадський та освітній діяч. Навч. у Віден. ун-ті (1905–06), закін. Львів. ун-т (1910). До 1914 працював учителем приват. укр. гімназії у м-ку Белз (нині місто Львів. обл.). На поч. 1-ї світ. війни воював у австр. армії, у серпні 1914 потрапив у рос. полон. Від вересня 1916 до листопада 1917 перебував у таборі для військовополонених у м. Тобольськ (РФ). Від листопада 1917 – лектор-організатор позашкіл. роботи в робочому клубі Тобольська. Від червня 1918 служив в Інтернац. полку 3-ї Армії, якою командував П. Хохряков. Був політкомісаром на Сх. фронті, брав участь у боях з колчаківцями і чехами. Від жовтня 1919 – зав. адміністрації культосвіти в м. Єкатеринбург (РФ). Від травня 1920 – в Москві, звідки направлений інструктором-організатором на Пд.-Зх. фронт. Був головою повітревкому в м. Балта (нині Одес. обл.), політпрацівником 47-ї дивізії під час воєн. дій у Галичині. Від жовтня 1920 – голова ревтрійки, зав. відділу нар. освіти у м-ку Ямпіль (нині місто Вінн. обл.). 1923–27 – зав. Кам’янець-Поділ. окруж. відділу нар. освіти. Від 1928 – ректор, проф. курсу укр. літ-ри Житомир. ІНО. 1933 заарешт. органами ГПУ як кер. Волин. відділ. УВО; засудж. 14 лютого 1934 на 5 р. виправно-труд. таборів. Покарання відбував на Соловец. о-вах. Особливою трійкою упр. НКВС Ленінгр. обл. 9 жовтня 1937 засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1966.

Літ.: Гасай Є. Ректор Волинського // Рад. Житомирщина. 1993, 19 січ.; Єршов В. Політичні репресії в Житомирському педінституті 1933– 1941 рр. // Волинь–Житомирщина: Істор.-філол. зб. з регіон. проблем. Ж., 1998. № 3.

М. Ю. Костриця

Стаття оновлена: 2006