Гоцій Михайло - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гоцій Михайло

ГОЦІ́Й Михайло (21. 12. 1902, с. Угнів, нині Сокал. р-ну Львів. обл. – 15. 05. 1981, Мюнхен) – графік, живописець, мистецтвознавець і педагог. Закін. Яворів. класичну г-зію (нині Львів. обл., 1921), навч. у Львів. політехніці (1922), водночас – на філос. ф-ті Львів. ун-ту, 1923–32 – у Берлін. ун-ті, водночас – у Високій тех. школі в Берліні та Шарлоттенбурзі. Кілька років працював асист. Укр. наук. ін-ту в Берліні. 1932 вивчав теологію та філософію в Мюнхен. ун-ті. Доктор. дис. на тему «Західні основи глаголичної абетки» (1944). Після 2-ї світ. війни – у Мюнхені та Дюссельдорфі, збирав матеріали для наук. праць з історії укр. мист-ва. Проф. історії УВУ в Мюнхені. Активно співпрацював з низкою укр. період. видань, що виходили в Німеччині, Франції, США (понад 200 статей у «Шлях перемоги», «Християнський голос», «Україна і світ», «Українець»). Маляр. твори (переважно натюрморти і пейзажі) експонувалися на виставках у Німеччині, про творчість митця повідомляв П. Мегик у «Нотатках з мистецтва». Автор дослідж. з історії укр. мист-ва та культури, зокрема «Вишгородська ікона Богоматері» (1947), «Покровителька Києва княжих часів» (1950; обидва – Мюнхен), «Сергій Литвиненко» (Нью-Йорк, 1956), «Ukrainische Volkskunst» («Українське народне мистецтво» Мюнхен, 1957).

О. М. Пеленська

Стаття оновлена: 2006