Гоща - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гоща

ГО́ЩА – селище міського типу Рівненської області, райцентр. Знаходиться на р. Горинь (притока Прип’яті, бас. Дніпра), за 33 км на Сх. від обл. центру. Через Г. проходить автострада Київ–Чоп. Автостанція. Пл. 7 км2. Насел. 5280 осіб (2001, складає 96,9 % до 1989), переважно українці. Перша згадка про Г. в істор. документах датується 1152. Назва с-ща за одним із тверджень походить від особової форми дієслова «гостити», за ін. – від давньослов’ян. слова «гоща» – скотар. стійбище, стоянка; найбільш ймовірно – від давньослов’ян. «погост» – насел. пункт, поселення. Від серед. 14 ст. – у межах кордонів Литви, від 1569 – Польщі; у 14–17 ст. належала родині Гойських. У 16 ст. Г., яка на той час вже мала привілеї за Маґдебур. правом, була тісно пов’язана з Почаєвим (нині місто Кременец. р-ну Терноп. обл.). Ганна Гойська заснувала Почаїв. монастир та передала йому ікону чудотвор. Божої Матері, яка нині є однією з християн. святинь. Наприкінці 16 і майже до серед. 17 ст. було одним із центрів протестант. течії – социніанства (вимагало раціоналіст. перебудови християн. віровчення). 1600 у Г. Роман та Гаврило Гойські утворили колегіум (існував до 1637), у якому викладали відомі вчені, зокрема С. Плідус, Т. Молітор, В. Копер, Д. Дорош, 1600–04 навч. юнак, відомий згодом в історії як Лжедмитрій. 1638 княгиня І. Соломирецька, з роду Гойських, заклала у м-ку монастир (нині Гощанський Свято-Покровський жіночий монастир) та вищу православну школу, опікуном якої був Петро Могила, ректорами – І. Оксенович-Старушич, І. Ґізель. Після Гойських м-ком володіли Петро Могила та магнат А. Кисіль. Останній зробив його своєю резиденцією. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Разом з козац. загоном у м-ку перебував Т. Хмельницький. Тут сформований Гощан. полк. Від 1793 – волос. центр у складі Остроз. пов. У 40-х рр. 19 ст. Г. володіли поміщики Валевські. До сьогодні збереглася їхня садиба, у якій міститься рай. б-ка; пам’ятка садово-парк. мист-ва – Гощанський парк (заг.-держ. значення). 1870 м-ко відвідав відомий етнограф П. Чубинський. 1920–39 – у складі Польщі, від 1939 – УРСР. 1940 стало адм. центром однойм. р-ну. Від 4 липня 1941 до 19 січня 1944 – під нім. фашист. окупацією. У повоєнну пору у Г. діяла учнів. націоналіст. орг-ція. 1948 групу викрито, а її членів засудили до значних термінів ув’язнення. Шість гощан. сімей за належність їхніх родичів до ОУН–УПА депортували до Сибіру. Від 1959 – смт. Гол. підпр-ва: ЗАТ «Гощан. м’ясокомбінат», ВАТ «Гощан. з-д продтоварів». У Г. – заг.-осв. школа, г-зія, дитсадок; лікарня, поліклініка; рай. об’єдн. культури і дозвілля, б-ка, Будинок школяра, школа мист-в; 2 стадіони, ДЮСШ; є готель, відділ. 3-х банків. Виходить г. «Рідний край». На базі рай. Об’єдн. культури і дозвілля діють 5 нар. аматор. колективів: хор «Чорнобривці», чол. гурт «Терен», аматор. театр, академ. капела, кіновідеостудія «Азалія». Функціонує літ.-мист. об’єдн. «Веселка». Реліг. громади: УПЦ МП, євангелістів християн-баптистів, християн віри євангельської. У с-щі встановлено пам’ятник Т. Шевченку. Видатні уродженці: геолог, акад. НАНУ П. Гожик, інж.-гідротехнік, чл.-кор. УААН А. Яцик, акушер-гінеколог, д-р мед. н. С. Іванюта; актор, засл. арт. України В. Баша; Герой Рад. Союзу Т. Новак.

О. І. Чучман

Стаття оновлена: 2006