Гоща

ГО́ЩА — селище міського типу Рівненської області, райцентр. Знаходиться на р. Горинь (притока Припʼяті, бас. Дні­пра), за 33 км на Сх. від обл. центру. Через Г. проходить автострада Київ–Чоп. Авто­станція. Площа 7 км². Насел. 5280 осіб (2001, складає 96,9 % до 1989), пере­важно українці. Перша згадка про Г. в істор. документах датується 1152. Назва с-ща за одним із тверджень походить від особової форми дієслова «гостити», за ін. — від давньословʼян. слова «гоща» — скотар. стійбище, стоянка; найбільш ймовірно — від давньословʼян. «погост» — насел. пункт, поселе­н­ня. Від серед. 14 ст. — у межах кордонів Литви, від 1569 — Польщі; у 14–17 ст. належала родині Гойських. У 16 ст. Г., яка на той час вже мала привілеї за Маґдебур. правом, була тісно повʼязана з Почаєвим (нині місто Кременец. р-ну Терноп. обл.). Ганна Гойська заснувала Почаїв. монастир та пере­дала йому ікону чудотвор. Божої Матері, яка нині є однією з християн. святинь. На­прикінці 16 і майже до серед. 17 ст. було одним із центрів проте­стант. течії — социніанства (вимагало раціоналіст. пере­будови християн. віровче­н­ня). 1600 у Г. Роман та Гаврило Гойські утворили колегіум (існував до 1637), у якому викладали ві­домі вчені, зокрема С. Плідус, Т. Молітор, В. Копер, Д. Дорош, 1600–04 навч. юнак, ві­домий згодом в історії як Лжедмитрій. 1638 княгиня І. Соломирецька, з роду Гойських, заклала у м-ку монастир (нині Гощанський Свято-Покровський жіночий монастир) та вищу православну школу, опікуном якої був Петро Могила, ректорами — І. Оксенович-Старушич, І. Ґізель. Після Гойських містечком володіли Петро Могила та магнат А. Кисіль. Остан­ній зробив його своєю резиденцією. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Разом з козац. загоном у м-ку пере­бував Т. Хмельницький. Тут сформований Гощан. полк. Від 1793 — волос. центр у складі Остроз. пов. У 40-х рр. 19 ст. Г. володіли поміщики Валевські. До сьогодні збереглася їхня садиба, у якій міститься рай. б-ка; памʼятка садово-парк. мистецтва — Гощанський парк (заг.-держ. значе­н­ня). 1870 містечко від­відав ві­домий етно­граф П. Чубинський. 1920–39 — у складі Польщі, від 1939 — УРСР. 1940 стало адм. центром однойм. р-ну. Від 4 липня 1941 до 19 січня 1944 — під нім. фашист. окупацією. У повоєн­ну пору у Г. діяла учнів. націоналіст. організація. 1948 групу викрито, а її членів засудили до значних термінів увʼязне­н­ня. Шість гощан. сімей за належність їхніх родичів до ОУН–УПА депортували до Сибіру. Від 1959 — смт. Гол. під­приємства: ЗАТ «Гощан. мʼясокомбінат», ВАТ «Гощан. завод продтоварів». У Г. — заг.-осв. школа, г-зія, дитсадок; лікарня, поліклініка; рай. обʼ­єдн. культури і до­зві­л­ля, б-ка, Будинок школяра, школа мистецтв; 2 стадіони, ДЮСШ; є готель, від­діл. 3-х банків. Виходить г. «Рідний край». На базі рай. Обʼ­єдн. культури і до­зві­л­ля діють 5 нар. аматор. колективів: хор «Чорно­бривці», чол. гурт «Терен», аматор. театр, академ. капела, кінові­деостудія «Азалія». Функціонує літ.-мист. обʼ­єдн. «Веселка». Реліг. громади: УПЦ МП, євангелістів християн-баптистів, християн віри євангельської. У с-щі встановлено памʼятник Т. Шевченку. Видатні уродженці: геолог, академік НАНУ П. Гожик, інж.-гідротехнік, чл.-кор. УААН А. Яцик, акушер-гін­еколог, д-р мед. н. С. Іванюта; актор, засл. арт. України В. Баша; Герой Радянського Союзу Т. Новак.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю