КО́ЛЧИНСЬКИЙ Євген Самійлович (12. 03. 1927, м. Зінов’євськ, нині Кіровоград – 22. 03. 1995, м. Краснодар, РФ) – актор. Син С. Колчинського. Засл. арт. РРФСР (1967). Освіта неповна середня. Актор. мист-ву навч. самотужки. Від 1945 працював робітником сцени, бутафором, освітлювачем у театрах Львова, Севастополя, рос. міст Воронеж, Куйбишев (нині Сама­ра), Тамбов, Казань (Респ. Татарстан). Грав 1961–80 у Краснодар. театрі драми ім. М. Горь­кого; 1980–87 – Владимир. театрі драми ім. А. Луначарського (РФ). Від 1988 – у Краснодарі: актор театру ветеранів сцени ТО «Прем’єра». Мав яскраву сценічну індивідуальність, виступав в амплуа коханця, казко­­вого принца, красеня, соц. героїв.

Ролі: Євдокимов («104 сторінки про кохання» Е. Радзинського), Паратов («Без­­приданниця» О. Островського), Нагульнов («Піднята цілина» за М. Шо­­лоховим), Протасов, Пітирим («Діти сонця», «Старий» М. Горького), Генерал Іволгін («Ідіот» за Ф. Достоєвським), Федір Протасов («Живий труп» Л. Толстого), Ковальов («Таємна вечеря» О. Га­­ліна), Фауст (однойм. трагедія Й. Ґете), Енгстран («Привиди» Г. Ібсена), Принц Калаф («Принцеса Турандот» К. Ґоцці).

Літ.: Братковская Е. Баловень и му­­ченик театра // Вольная Кубань. 1996, 22 марта.

В. К. Чумаченко