Гринюк Леонтій Назарович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гринюк Леонтій  Назарович

ГРИНЮ́К Леонтій Назарович (26. 01. 1950, с. Матейків Барського р-ну Вінн. обл.) – художник декоративного скла і живописець. Засл. діяч мист-в України (1999). Чл. НСХУ (1985). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1982; викл. Б. Галицький, С. Коропчак, С. Мартинюк). Працював 1982–97 на Вінн. худож.-вироб. комбінаті. Від 1997 – голова Вінн. орг-ції НСХУ. Учасник мист. виставок від 1982. Персон. – у Вінниці (1991, 1994–95, 1997, 2000, 2005), Львові й Тернополі (1992). Осн. роботи – у галузях худож. скла, вітражу, живопису. Творчість Г. – інтерпретація укр. фольклор. сюжет. мотивів; розвивається у площині експериментів у різних матеріалах і техніках декор.-ужитк. та образотвор. мист-ва, у різноманітних темат. і стильових пластах, які об’єднує відчуття нац. форми. Відроджуючи техніку розпису у гутному склі, прагне відтворити традиц. взірці та надати традиції сучас. «дихання». Розписи, зроблені з використанням унікал. техніки емалей з подальшим відпалом, присвяч. гоголіані, укр. традиціям. Типізація персонажів, особлива прозорість колориту, гострота графіч. рішення, м’який гумор та глибокий ліризм перейшли з гутних ансамблів у станк. живопис. Використовуючи тонове багатство палітри, дотримується визначеної колорист. домінанти. Пейзажі Г. мають епіч., лірич. та символіч. характер. Створює монум. вітражі та ікони на склі. Роботи зберігаються в МУНДМ, Хмельн., Вінн., Терноп. ХМ.

Тв.: декор. набори – «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Чортівня» (обидва – 1982), «Сорочинський ярмарок» (1983), «Ніч перед Різдвом» (1984), «Літо» (1986), «Мамаї» (1987); розписи на склі – «Неофіти» (1989), «Ярмарок» (1991); набір шторів «Козак-бандурист» (1987); вітражі – «Стара медицина» (1983), серія «Старе місто» (залізнич. вокзал м. Кам’янець-Подільський Хмельн. обл., 1992), у Летичів. костелі Діви Марії (Хмельн. обл., 1996); живопис – «Козак-бандурист» (1993), «Фольклорний мотив» (1995), «Скелі» (1997), «Ярмарок» (2000), «На Покрову» (2001); диптих «Танець» (2002).

Т. Г. Журунова

Стаття оновлена: 2006