Колядко Микола Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Колядко Микола Миколайович

КОЛЯ́ДКО Микола Миколайович (17. 12. 1951, Запоріжжя – 15. 02. 1999, там само) – живописець, графік і монументаліст. Чоловік Н. Колядко. Чл. НСХУ (1987). Закін. Дніпроп. художнє уч-ще (1972; майстерня В. Загубибатька). Пра­цював у Запоріжжі: у живопис.-монум. цеху худож.-вироб. ком­­бі­нату (1975–91); викл. Центру профес.-тех. освіти (1996–97). Учасник обл., всеукр. та міжнар. виставок від 1978. Персон. – у Запоріжжі (1994, посмертна – 1999). Для творчості К. харак­­тер­­ні колірна мінливість, лінійна виразність, символічна напов­не­­ність і філософічність, а також звернення до європ. та укр. істор. тематики. Окремі роботи збе­рі­гаються у Запоріз. ХМ, Ізмаїл. кар­­тин. галереї (Одес. обл.).

Тв.: графіка – «Натюрморт», «Автопортрет», «Жінка з півнем» (усі – 1970), «М. Бережненко» (1980), «Жінка і цап», «Художник» (обидва – 1990); живопис – «Вела коня по лужку» (1975), «Чекання» (1985), «За селом», «Жіноча розмова» (обидва – 1987), «Крадіжка квітів» (1988), «Вечірні плітки», «Різдвяний гість» (обидва – 1989), «Україна. Рік 1933», «Кошовий І. Сірко» (обидва – 1990), «Коник мій сивий» (1991), «Запах м’яти», «Весна в Криму», «Козацька пісня» (усі – 1992), «Ранкові птахи», «Подих моря» (обидва – 1995), «Дружина гетьмана», «Страта Дон Кіхота» (обидва – 1996), «Вечір на Маковія», «Козацька розвідка в степу», «Козаки гуляють» (усі – 1998), «Збір урожаю», «Доля» (обидва – 1999).

Літ.: Микола Колядко (1951–1999): Буклет. З., 1999; Лозов’юк А. Після юві­­лею, що не відбувся // ОМ. 2004. № 3.

І. М. Ласка

Стаття оновлена: 2014