Гриценко Михайло Семенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гриценко Михайло  Семенович

ГРИЦЕ́НКО Михайло Семенович (25. 10 (07. 11). 1907, с. Великі Сорочинці, нині Миргород. р-ну Полтав. обл. – 23. 01. 1992, Київ) – педагог. Д-р пед. н. (1971), проф. (1971). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Київ. ІНО (1930), Вищий військ.-пед. ін-т Рад. армії (Ташкент, 1943). У 1928–30 вчителював; 1930–31 – заст. дир. з навч. роботи Харків. індустр. технікуму; 1931–33 – у Наркомосі УСРР (Харків); 1933–41 – заст. дир., зав. каф. педагогіки та психології Запоріз. пед. ін-ту; 1941–43 – на освіт. роботі в Таджикистані, Киргизстані; 1946–49 – зав. каф. педагогіки Одес. ун-ту; 1949–56 – дир., зав. каф. педагогіки та психології Одес. пед. ін-ту іноз. мов; 1956–83 – доц., проф. каф. педагогіки і психології Одес. пед. ін-ту; від 1983 – ст. н. с., проф.-консультант НДІ педагогіки (Київ). Досліджував питання орг-ції процесу навч. у серед. спец. та вищих навч. закладах; історію нар. освіти, школи і пед. думки в Україні. За ред. Г. опубл. навч. посібник «Історія педагогіки» (К., 1973).

Пр.: Розвиток радянської школи на Україні. К., 1958; Школа Украинской ССР в период Великой Отечественной войны 1941–1945 гг.: Учеб. пособ. О., 1960; Нариси з історії школи в Українській РСР (1917–1965). К., 1966; Костянтин Дмитрович Ушинський 1824–1871. Життя і діяльність у портретах, ілюстраціях і документах. К., 1974 (укр. і рос. мовами).

Т. О. Самоплавська

Стаття оновлена: 2006