ГРИЦЕ́НКО Павло Юхимович (23. 09. 1950, с. Матроска, нині Ізмаїл. р-ну Одес. обл.) — мово­знавець. Батько С. Гриценко. Доктор філологічних наук (1991), професор (1993). Дійсний член НТШ (1995). Закінчив Одеський університет (1973). Учителював. 1977–79 працював в Одеському університеті; від 1979 — у системі НАНУ: 1981–87 — учений секретар, 1987–91 — завідувач сектору діалектології Ін­ституту мово­знавства; від 1991 — завідувач від­ділу діалектології Ін­ституту української мови, від 2008 — директор Ін­ституту української мови. Досліджує українську діалектну мову, про­блеми взаємодії діалектів та літературної мови, пита­н­ня типології і взаємовід­ношень словʼянських діалектних систем; українську та словʼянську лінгвоареалогію. Голова Української національної комісії Загальнословʼянського лінгвістичного атласу при Між­народному комітеті славістів. Спів­автор і член редколегії «Загальнословʼянського лінгвістичного атласу», зокрема «Серії фонетико-граматичної» (вип. 3, Warszawa, 1994; вип. 4б, Cкопjе, 2003; вип. 4а, Zagreb, 2006; вип. 5-6, Москва; вип. 9, Praha, 2019) і «Серії лексико-словотвірної» (вып. 3, Мінск, 2000; вып. 8, Warszawa, 2003; вып. 6, Москва, 2006; вип. 9., Kraków, 2009; вип. 4, Братислава, 2012; вип. 10). Член редколегії та один із авторів енциклопедії «Українська мова» (К., 2000; 2004). Ініціював і брав участь у створен­ні Мовно-інформаційного фонду Чорнобильської зони та Українського діалектного фонофонду. Упорядник бібліо­графічних покажчиків, зокрема «Професор Степан Пилипович Бевзенко» (К., 1999), «Професор Микола Васильович Никончук» (К., 2007). Від­повід­альний редактор низки наукових ви­дань, серед них — праці в серії «Діалекти в синхронії та діахронії». Автор статей в ЕСУ.