Грицик Людмила Василівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Грицик Людмила  Василівна

ГРИ́ЦИК Людмила Василівна (09. 05. 1946, смт Андрушівка, нині місто Житомир. обл.) – літературознавець і перекладачка. Д-р філол. н. (1992), проф. (1995). Премія ім. А. Кримського НАНУ (1996). Закін. Київ. і Тбіліс. ун-ти (обидва – 1970). Відтоді працює у Київ. ун-ті: 1991–93 – зав. каф. сходознавства, від 1995 – проф. каф. теорії літ-ри та компаративістики, водночас від 1992 – зав. відділу порівнял. дослідж. Ін-ту українознавства цього Ун-ту. Досліджує історію розвитку компаративістики в Україні, міжліт. взаємини 19–20 ст., проблеми худож. перекладу, сходознавства. Осн. наук. праці: «Світ високої радості. Поезія Г. Абашідзе» (1975), «Проза Нодара Думбадзе» (1983), «Орієнталістика А. Кримського в українському літературному процесі початку ХХ ст.» (1994), «Матеріали до вивчення літератур Зарубіжного Сходу: Хрестоматія у 2 кн.» (2001–03), «Зарубіжна література (Мат. до вивчення літ-р Сходу)» (2006). Переклала з груз. мови низку поезій і казок, що увійшли до видань «Сонячне гроно: Антологія молодої груз. поезії» (1970), «Дочка сонця: Груз. нар. казки» (1977), «Грузинське радянське оповідання» (1986); романи «Сьоме небо» Г. Панджикідзе (1972), «Місячна ніч» Н. Цулеїскірі (1982); повість «Ікалтойські хлопчики» Л. Мрелашвілі (1975). Переклади Г. з білорус. мови повістей О. Василевич, А. Далідовича, низки оповідань опубл. в антологіях «Сучасна білоруська повість», «Рідня: Оповідання молодих білорус. письменників» (обидві – 1980). Усі праці й переклади Г. видані у Києві.

О. Г. Астаф’єв

Стаття оновлена: 2006